6-25185св09 Про визнання недійсним договору поруки - 24.02.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" про визнання недійсним договору поруки за касаційною скаргою акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 13 серпня 2009 року,

У червні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" (далі – АКІБ "УкрСиббанк"), в якому просила визнати недійсним договір поруки від 7 лютого 2007 року № НОМЕР_3, згідно з яким її чоловік, ОСОБА_5, виступив поручителем перед АКІБ "УкрСиббанк" за виконання ОСОБА_4 зобов’язань за кредитним договором від 7 лютого 2007 року № НОМЕР_1, укладеним між останнім та АКІБ "УкрСиббанк".

Посилаючись на викладене та вказуючи, що згоди на укладення ОСОБА_5 договору поруки не давала, позивачка просила її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28 квітня

2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 13 серпня 2009 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір поруки № НОМЕР_2 від 7 лютого 2007 року, укладений між АКІБ "УкрСиббанк", ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Стягнуто з АКІБ "УкрСиббанк", ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судові витрати в сумі 16 грн.

АКІБ "УкрСиббанк" звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 13 серпня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що договір поруки від 7 лютого 2007 року № НОМЕР_2 виходить за межі дрібного побутового й фактично стосується грошових коштів та майна, що належать подружжю на праві спільної сумісної власності. Спірний договір поруки порушує майнові права позивачки, як дружини ОСОБА_5, та укладений з порушенням вимог ст. 65 Сімейного кодексу України (далі – СК України).

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Щодо спільного сумісного майна подружжя має рівні права та обов’язки й повинно здійснювати право володіння, користування та розпорядження спільним майном за взаємною згодою.

Установлено, що 7 лютого 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" і

ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу майна № НОМЕР_1.

У цей же день, 7 лютого 2007 року, між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5 укладено договір поруки № НОМЕР_2, відповідно до умов якого останній зобов’язався відповідати перед банком за виконання всіх зобов’язань, що виникли з кредитного договору, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4, у повному обсязі, в тому числі за повернення основної суми боргу, відсотків за користування кредитом, відшкодування можливих збитків, стягнення пені та інших штрафних санкцій.

За договором поруки, відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Порука є способом забезпечення виконання зобов’язання (як правило, грошового), а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю.

Отже, в порушення вимог ст. 214 ЦПК України судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено характер спірних правовідносин та невірно застосовані норми матеріального права.

Крім того, суди не звернули увагу на те, що договір поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за цим договором.

З’ясування вказаних вище обставин має значення для правильного вирішення спору.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 13 серпня 2009 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" про визнання недійсним договору поруки передати на новий розгляд до суду першої інстанції.