Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про стягнення штрафу та зобов'язання виконати певні дії; за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розірвання договору та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розірвання договору за касаційною скаргою ОСОБА_6, до якої приєднались ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2008 року,

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 9 липня 2004 року між ним, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір про пайову участь у будівництві магазину-салону по вул. Московській, 4 у м. Дніпропетровську, за умовами якого ОСОБА_5 зобов'язалась надати земельну ділянку площею 0,0535 га та належну їй частину магазину-салону площею 125,7 кв.м; ОСОБА_6 зобов'язався здійснювати контроль за будівництвом магазину-салону, здати його в експлуатацію не пізніше 10 місяців з дня підписання цього договору, зробити всі необхідні дії, пов'язані із затвердженням у відповідних органах технічної документації на будівництво, а він зобов'язався проводити своєчасне фінансування будівництва об'єкта на загальну суму 2 101 202 грн. 50 коп., еквіваленту 395 тис. доларів США. Ці зобов'язання виконані ним у повному обсязі, кошти в розмірі 412 229 доларів США були передані ОСОБА_6, однак останній своїх зобов'язань не виконав і станом на 1 серпня 2006 року об'єкт в експлуатацію не введений.

Згідно з п. 4.3 зазначеного договору в разі невиконання ОСОБА_6 зобов'язань, передбачених п. 3.2 цього договору, він сплачує штраф у розмірі 100 грн. за кожен тиждень невиконання зобов'язань, що складає 4 800 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору ОСОБА_5 зобов'язалась протягом 30 днів після здачі магазину-салону в експлуатацію передати у власність ОСОБА_6 40% та йому 50% збудованого об'єкта.

Проте об'єкт в експлуатацію не введений, причини затримки будівництва йому невідомі, а відповідачі від зустрічей ухиляються. Тому ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_6 штраф у розмірі 4 800 грн. і зобов'язати його в місячний строк ввести в експлуатацію вказаний магазин-салон, зобов'язати ОСОБА_5 у місячний строк після введення в експлуатацію магазину-салону оформити правовстановлюючі документи про право сумісної дольової власності на нього на 50% об'єкта.

У вересні 2006 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_10 звернулись із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розірвання договору про пайову участь у будівництві. В обґрунтування позовних вимог зазначали, що ОСОБА_1 при виконанні договірних зобов'язань систематично порушував умови договору, сам укладав усні договори з виконавцями будівельних робіт і оплачував виконанні роботи без відома ОСОБА_6 За таких умов вони не мали можливості зафіксувати дійсно витрачені ОСОБА_1 кошти на будівництво магазину-салону.

Крім того, ОСОБА_1 без відома ОСОБА_6 у порушення умов договору укладав договори на поставку будівельних матеріалів та виконання будівельних робіт. Оплату за надані послуги за цими договорами він здійснив частково, що призвело до зупинки запланованих робіт. При цьому ОСОБА_1 не надав ОСОБА_6 звітних фінансових документів, які б підтверджували фактично витрачені кошти. Систематичне порушення ОСОБА_1 пп. 2.3, 2.4, 2.5, 3.7 договору призвело до фінансової некерованості подальшого будівництва та неможливості здачі об'єкта в експлуатацію в запланований термін.

Відповідно до нотаріально посвідчених заяв від 13 липня 2005 року та 31 жовтня 2005 року про отримання коштів у розмірі 1 026 781 грн. 70 коп. ОСОБА_1 передав дані кошти після закінчення передбаченого договором строку будівництва, чим порушив свої зобов'язання та не дав змоги ОСОБА_6 своєчасно побудувати магазин-салон. Тому перший етап будівництва об'єкта з вини ОСОБА_1 не закінчений і до цього часу.

За умовами додаткової угоди № 2 до договору про пайову участь у будівництві від 27 серпня 2004 року сторонами було прийнято рішення про будівництво підвального приміщення при магазині-салоні, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взяли на себе зобов'язання по фінансуванню будівництва каркаса підвального приміщення відповідно до додаткового кошторису генпідрядника, а також фінансування перенесення електромереж та каналізації в розмірі 53 тис. грн. Указані зобов'язання ОСОБА_1 виконані частково, а саме фінансування спорудження каркаса не було взагалі, у зв'язку із чим каркас підвального приміщення збудовано не було. Ці дії призвели до неможливості подальшого будівництва підвального приміщення та своєчасності завершення будівництва в цілому, тому вони були вимушені фінансувати спорудження каркасу за свої кошти. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безпідставно відмовились від фінансування будівництва підвального приміщення в розмірі 142 660 грн., що складає 50% вартості будівельно-монтажних робіт. Незважаючи на їхні неодноразові повідомлення, ОСОБА_1 у порушення умов договору продовжував самовільне будівництво. У зв'язку із систематичним порушенням умов договору будівництво магазину було призупинено.

Після того, як відповідачі відмовились виконувати умови договору, вони з листопада 2005 року продовжили будівництво магазину за свої кошти. Посилаючись на систематичне порушення відповідачами умов договору, просили розірвати зазначений договір про пайову участь у будівництві на підставі п. 4.6 цього договору.

У листопаді 2006 року ОСОБА_5 звернулась із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розірвання договору, зазначаючи про ті самі обставини, які були викладені в позовній заяві ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2007 року в задоволенні позовів відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2008 року рішення суду першої інстанції частково скасовано та частково задоволено позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Зобов'язано ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 закінчити будівництво об'єкта нерухомості по вул. Московській, 4 у м. Дніпропетровську та здійснити всі необхідні дії щодо здачі цього об'єкта нерухомості в експлуатацію протягом 4 місяців з моменту набрання законної сили рішенням суду. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 штраф у розмірі 4 800 грн. У іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

В обґрунтування касаційної скарги, до якої приєднались ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_9 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, апеляційний суд виходив із того, що їхні вимоги ґрунтуються на умовах договору про пайову участь у будівництві, не суперечать йому та вимогам закону.

Проте з такими висновками апеляційного суду повністю погодитися не можна.

Згідно із ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Статтею 1003 ЦК України визначено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до п. 1.1 договору доручення на представництво інтересів у пайовому будівництві від 8 липня 2004 року № 2 довірителі (ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4) доручають, а повірений (ОСОБА_1) бере на себе зобов'язання від імені та за рахунок довірителів представляти інтереси довірителів у договорі про пайову участь у будівництві магазину-салону по вул. Московській, 4 у м. Дніпропетровську.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Однак довіреностей про наділення його повноваженнями на представлення інтересів останніх у суді ОСОБА_1 не надав, не наділений він такими повноваженнями й відповідно до умов зазначеного договору доручення на представництво інтересів у пайовому будівництві.

Апеляційний суд на це належної уваги не звернув і не з'ясував до кінця питання щодо повноважень ОСОБА_1 на представлення в суді інтересів ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Згідно із ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних він неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Пунктом 4.3 договору про пайову участь у будівництві визначено, що у разі невиконання стороною 2 зобов'язання за п. 3.2 цього договору, сторона 2 сплачує штраф у розмірі 100 грн. за кожну неділю невиконання зобов'язання.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 штрафу, апеляційний суд виходив із того, що сторона 2 договору прострочила виконання свого зобов'язання, тому дані вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими.

Проте, як посилались у зустрічній позовній заяві ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_10, порушення строків завершення будівництва магазину та введення цього об'єкта нерухомості в експлуатацію сталося саме з вини ОСОБА_1, який систематично порушував умови договору, що підтверджується матеріалами справи, зокрема нотаріально посвідченими заявами від 13 липня 2005 року та 31 жовтня 2005 року про отримання ОСОБА_6 коштів у розмірі 1 026 781 грн. 70 коп., відповідно до яких ОСОБА_1 передав ці кошти після закінчення передбаченого договором строку будівництва.

Однак апеляційний суд даних вимог закону та обставин справи не врахував і не з'ясував належним чином питання наявності вини ОСОБА_6 у несвоєчасності виконання своїх зобов'язань за договором, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 у цій частині.

Разом з тим, ухвалюючи рішення в частині зобов'язання ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 закінчити будівництво об'єкта нерухомості по вул. Московській, 4 у м. Дніпропетровську та здійснити всі необхідні дії щодо здачі цього об'єкта нерухомості в експлуатацію, апеляційний суд у порушення вимог ст. 216 ЦПК України не зазначив, в якій частині рішення стосується кожного з них.

Крім того, апеляційний суд у порушення ст. ст. 11, 303 ЦПК України, ухвалюючи рішення в частині зобов'язання ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 закінчити будівництво об'єкта нерухомості, вийшов за межі позовних вимог, оскільки в уточненій позовній заяві ОСОБА_1 просив лише зобов'язати ОСОБА_6 ввести об'єкт нерухомості в експлуатацію.

Не можна також погодитись і з висновком суду першої інстанції про визнання договору про пайову участь у будівництві неукладеним, а внаслідок цього й у відмові в задоволенні позовів, тому що сторони таких вимог не заявляли, а підписання та виконання договору свідчить про досягнення сторонами всіх істотних його умов. При цьому, звертаючись до суду з указаними позовами, сторони обґрунтовували свої вимоги саме умовами даного договору.

За таких обставин визнати ухвалені у справі судові рішення законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6, до якої приєднались ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2007 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.