Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про знесення самочинної будівлі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2008 року,

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона з відповідачкою є співвласниками (по 1/2 частці кожна) будинку АДРЕСА_1. Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 6 травня 2006 року між ними було визначено порядок користування земельною ділянкою. Самочинно збудована відповідачкою з порушенням будівельних норм і правил літня кухня розташована на межі їхніх ділянок та виступає на частину виділеної їй рішенням суду ділянки. Дані обставини перешкоджають приватизувати належну їй частину земельної ділянки, тому позивачка просила зобов'язати ОСОБА_2 знести самочинно збудовану літню кухню.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2008 року, позов задоволено та зобов'язано ОСОБА_2 за свій рахунок знести самочинно збудовану літню кухню.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається й не оспорюється сторонами, що вони є співвласниками (по 1/2 частці кожна) будинку АДРЕСА_1: ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 травня 1994 року; ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 квітня 2005 року (а.с. 12, 13).

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 6 травня 2006 року між сторонами було визначено порядок користування земельною ділянкою відповідно до їхніх часток у будинку (а.с. 4-4 звор.), з яким позивачка погодилась і не оскаржувала його.

Як посилалась відповідачка, літня кухня (літ. "Д") уже існувала до отримання нею та позивачкою спадщини, з урахуванням цієї кухні визначався судом і порядок користування земельною ділянкою.

Суд цих обставин у порушення вимог ст. ст. 213- 214 ЦПК України належним чином не перевірив і не з'ясував, хто є власником спірної кухні, як і питання про те, чи можливе усунення перешкод шляхом проведення відповідної перебудови.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, на зазначені порушення закону уваги не звернув.

За таких обставин визнати ухвалені судові рішення законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.