Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Артемвугілля", третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області, про стягнення одноразової допомоги у зв'язку з ушкодженням здоров'я, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації частини втрати доходу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 5 серпня 2008 року,

У листопаді 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він працював на шахті ім. Леніна державного підприємства "Артемвугілля" (далі - ДП "Артемвугілля") і 15 серпня 2002 року був звільнений за станом здоров'я. Висновком МСЕК від 16 серпня 2002 року його визнано інвалідом 3 групи з втратою 30% професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням. Оскільки в колективному договорі ДП "Артемвугілля" передбачено відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, позивач просив стягнути з відповідача одноразову допомогу в розмірі 27 362 грн. 40 коп.

У процесі судового розгляду позивач уточнив і доповнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача одноразову допомогу в розмірі 26 138 грн. 70 коп., середній заробіток за час затримки виплати одноразової допомоги за період з 11 вересня 2002 року до 8 лютого 2008 року в розмірі 57 712 грн. 60 коп. і компенсацію частини втрати доходу у зв'язку з порушенням строків виплати допомоги в розмірі 22 244 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 березня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 5 серпня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом ухвала апеляційної інстанції повинна відповідати вимогам ст. 315 ЦПК України.

Зокрема, у ній повинні бути викладені встановлені судом першої інстанції обставини; узагальнені доводи апеляційної скарги; узагальнені доводи та заперечення інших осіб, які беруть участь у справі; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положень закону, яким він керувався. При відхиленні апеляційної скарги в ухвалі зазначаються конкретні обставини та факти, що спростовують її доводи.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що, скасовуючи попереднє рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 13 серпня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18 жовтня 2004 року, апеляційний суд м. Києва як касаційна інстанція в ухвалі від 15 жовтня 2007 року вказав, що суд належним чином не перевірив і не зазначив у рішенні, чим спростовуються доводи позивача про те, що в колективному договорі на 2001 рік не було передбачено, що виплата одноразової допомоги при відшкодуванні працівникові шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, проводиться за наявності коштів у підприємства. Однак у порушення вимог ч. 4 ст. 338 ЦПК України суд при новому розгляді справи цих указівок не виконав, а також не перевірив його посилання про навчання відповідачем робітників за власні кошти в 2002-2004 роках.

Проте апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги та законність і обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення; не зазначив будь-яких обставин, які б спростовували ці доводи скарги.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 5 серпня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.