Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ГУ МВС України в Автономної Республіки Крим, орган опіки та піклування Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: орган опіки та піклування Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, комунальне підприємство "Ленінське БТІ", про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку та визнання права власності на будинок за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2008 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 26 лютого 2001 року їй на праві власності належить будинок АДРЕСА_1. У жовтні 2006 року до неї звернулася відповідачка з пропозицією вселення та реєстрації в спірному будинку з подальшим оформленням договору його купівлі-продажу. ОСОБА_2 протягом року проживала в спірному будинку. ОСОБА_1 згодом звернулася до ОСОБА_2 з проханням звільнити будинок, погоджуючись повернути гроші за будинок за вирахуванням квартирної плати, оскільки продавати будинок вона передумала, на що отримала відмову відповідачки. Позивачка просила виселити та виписати відповідачку з її сином із належного їй будинку.

У листопаді 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, посилаючь на те, що з газети "Керченские ведомости" дізналася про продаж позивачкою спірного будинку, звернулася до неї з пропозицією про його купівлю, на що позивачка дала усну згоду, отримавши 11 грудня 2006 року завдаток у розмірі 1 тис. доларів США. Вона з дитиною вселилися та зареєструвалися в спірному будинку. Сторони домовилися про купівлю-продаж будинку за 5 тис. доларів США. Згодом позивачка збільшила ціну за будинок до 7 тис. доларів США, погрожуючи ОСОБА_2 у разі несплати нею вказаної суми, звернутися до суду з позовом про її виселення. ОСОБА_2 вважає, що усний договір купівлі-продажу жилого будинку є дійсним та за нею повинно бути визнано право власності на будинок, оскільки сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, договір частково відбувся шляхом виплати завдатку за нього та передачі будинку в користування ОСОБА_2

Рішенням Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 8 травня 2008 року первісний позов задоволено, у зустрічному позові відмовлено. Виселено ОСОБА_2 разом із неповнолітнім сином, ОСОБА_3, з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2008 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у первісному позові відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є власницею спірного будинку, який мала намір продати в 2006 році. Сторони не укладали нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу будинку, передана сума в 1 тис. доларів США є авансом, передача будинку від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з передачею правоустановлюючих документів на будинок нічим не підтверджена, тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення первісного позову й відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову, апеляційний суд виходив із того, що між сторонами було укладено договір найму житла на невизначений строк. Оскільки позивачка не довела, що будинок потрібен для проживання їй або членам її сім'ї, апеляційний суд відмовив у задоволенні її позову про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

З матеріалів справи, а саме: змісту первісного та зустрічного позовів, об'яви в газеті "Керченские ведомости" про продаж будинку (а.с. 11), протоколів судового засідання (а.с. 20, 47), розписки (а.с. 31) - убачається, що сторони мали намір укласти договір купівлі-продажу будинку, про що усно домовилися. Разом з тим матеріали справи не містять жодних доказів того, що сторони мали намір чи укладали договір найму жилого приміщення та що передана відповідачкою сума є орендною платою. Такий висновок апеляційного суду не ґрунтується на зібраних у справі доказах.

Наведене свідчить, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права й ґрунтується на припущеннях.

У силу ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів не може визнати рішення апеляційного суду законним та обгрунтованим, воно підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 33-9 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2008 року скасувати, залишити в силі рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 8 травня 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.