Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, зміну договору найму жилого приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 5 березня 2008 року,

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що з відповідачкою ОСОБА_2 він перебуває в шлюбі з 1977 року, вони мають двох дорослих дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4 Квартира АДРЕСА_1, в якій він та його сім'я зареєстровані, не приватизована, наймачем квартири є відповідачка. З ОСОБА_2 він не припиняв подружніх відносин, однак з серпня 2006 року вона стала чинити перешкоди в користуванні квартирою, а саме: замінила замки на дверях, не дає ключів і не пускає його у квартиру. З питання усунення перешкод у користуванні житлом він неодноразово звертався до Ворошиловського районного відділу внутрішніх справ, дільничного інспектора Чумакова А.В., до житлово-експлуатаційної організації № 8, але йому було рекомендовано звернутися в суд. У травні 2007 року ОСОБА_1 доповнив свої позовні вимоги та просив змінити договір найму вказаного жилого приміщення.

У травні 2007 року ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4 звернулися із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі ст. 71 ЖК України, оскільки ОСОБА_1 із січня 1999 року не мешкає в спірній квартирі, він зібрав свої речі й виїхав проживати до Росії. Протягом трьох років ОСОБА_2 намагалася розшукати ОСОБА_1, вона самостійно сплачувала комунальні послуги, робила ремонт, але відповідач до теперішнього часу не бажає врегулювати житлові відносини.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено. Вселено ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні вказаною квартирою. Змінено договір найму зазначеної квартири; виділено ОСОБА_1 в користування кімнату площею 11,4 кв.м, а кімнати площею 11,7 кв.м та 18,6 кв.м залишено в користуванні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 5 березня 2008 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено. Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування зазначеною квартирою.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції правомірно виходив із того, що ОСОБА_1 без поважних причин був відсутнім за місцем реєстрації у м. Донецьку, тому що він у 1999 році виїхав за кордон, до м. Ростова-на-Дону, і залишився там на постійне місце проживання.

24 лютого 2006 року консулом Генерального консульства України в Ростові-на-Дону було прийняте рішення про задоволення клопотання ОСОБА_1 щодо залишення його на постійне проживання в Російській Федерації.

За таких обставин не можна погодитися з висновками суду першої інстанції про визнання поважними причин відсутності позивача у квартирі АДРЕСА_1.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 5 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.