Колегія суддів Судової палати у

цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2до Житомирської міської ради (комісії по вирішенню земельних спорів) про скасування рішення міської комісії по вирішенню земельних спорів,

Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що їм на праві власності належить відповідно 66/100 та 21/100 частин жилого будинку АДРЕСА_1 із надвірними господарськими будівлями. 13/100 частин цього ж жилого будинку належить ОСОБА_3

8 липня 2005 року міською комісією по вирішенню земельних спорів було вирішено провести поділ земельної ділянки по первинних частках у праві власності на будинок, посилаючись на п. 4 ст. 88 ЗК України. Вважаючи такий поділ земельної ділянки невірним позивачі просили скасувати зазначене рішення.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 28 грудня 2006 року позов задоволено. Рішення міської комісії по вирішенню земельних спорів Житомирського міського управління земельних ресурсів від 8 липня 2005 року скасовано.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 19 лютого 2007 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28 грудня 2006 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ставлять питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишення без змін рішення суду першої інстанції

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 8 липня 2005 року міською комісією по вирішенню земельних спорів вирішено провести поділ спірної земельної ділянки по первинних частках у праві власності на будинок, посилаючись на п. 4 ст. 88 ЗК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вірно виходив із того, що рішення цієї комісії має рекомендаційний характер щодо можливого поділу земельної ділянки за певними варіантами. У разі відсутності такої згоди землекористувачів рішення не є обов'язковим для виконання, а отже не створює ніяких правових наслідків для сторін, тому відсутні підстави для визнання його незаконним.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, касаційна скарга підлягає відхиленню із залишенням рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суду

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2відхилити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 19 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.