Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

Костенка А.В., Перепічая В.С.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства "Білокаменські вогнетриви" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від 18 лютого 2008 року,

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 15 червня 2006 року до 18 лютого 2007 року вона працювала у відповідача на посаді архіваріуса. Наказом від 18 лютого 2007 року № 32 її було звільнено з посади на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України - зі скорочення штату (чисельності) працівників. У порушення ст. 116 КЗпП України остаточні розрахунки з нею були проведені тільки 26 липня 2007 року, із затримкою розрахунку на 157 календарних днів.

У зв'язку із цим позивачка просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 1 978 грн. 20 коп.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2007 року в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з поданням позовної заяви ОСОБА_1 з пропущенням установленого ст. 233 КЗпП України тримісячного строку.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 18 лютого 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову з тих підстав, що вина власника в несвоєчасній виплаті заборгованості із заробітної плати за липень 2006 року відсутня.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст. ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Установивши, що із ОСОБА_1 не був проведений повний розрахунок, апеляційний суд помилково вважав, що в несвоєчасній виплаті заборгованості із заробітної плати за липень 2006 року відсутня вина власника, а наявна вина самої позивачки, оскільки остання в довіреності, наданій ОСОБА_2 (а.с. 19), не вказала про отримання нею заробітної плати за липень 2006 року.

Суд не взяв до уваги, що ст. 116 КЗпП України передбачає виплату підприємством усіх належних працівнику при звільненні сум і використав факт відсутності запису про отримання довіреною особою заробітної плати за липень 2006 року як підставу для непроведення розрахунку з позивачкою.

Наведене свідчить про те, що допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 18 лютого 2008 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.