Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою й за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про перерозподіл ідеальних часток у праві власності на будинок і визначення порядку користування земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 8 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 4 квітня 2007 року,

У серпні 2004 року ОСОБА_1 пред'явила в суді позов до ОСОБА_2 про поділ будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Зазначала, що вона є власником 5/16 частин будинку АДРЕСА_1. Решта, 11/16 частин, цього будинку належать відповідачу на підставі договору дарування від 9 лютого 1995 року, які йому подарувала ОСОБА_3

До 27 серпня 1957 року в її користуванні знаходилась земельна ділянка в розмірі 1024,4 кв.м, що складає 5/16 частин від усієї прибудинкової земельної ділянки, а в користуванні ОСОБА_3 - 2253,6 кв.м, що складає 11/16 частин всієї земельної ділянки.

Згідно із рішеннями виконавчого комітету Комінтернівської районної ради депутатів трудящих від 1957-1958 років розмір земельної ділянки ОСОБА_3 зменшено на 600 кв.м та 580 кв.м.

Отже у відповідача в користуванні знаходиться земельна ділянка в розмірі 1073,6 кв.м.

Посилаючись на те, що між ними не досягнуто згоди щодо користування будинком і земельною ділянкою, позивачка просила виділити їй у користування житловий будинок літ. "Б-1" з прибудовами, сарай літ. "В", льох літ. "Г", вбиральню літ. "Д", частину огорожі літ. "№ 3", ворота літ. "№ 2", земельну ділянку в розмірі 1024,4 кв.м; виділити ОСОБА_2 житловий будинок літ. "А-1" з прибудовами, гараж літ. "Е", частину огорожі літ. "№ 4", ворота літ. "№ 1", земельну ділянку в розмірі 1073,6 кв.м.

У грудні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про перерозподіл ідеальних часток у праві власності на будинок АДРЕСА_1 та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Зазначав, що не заперечує проти поділу будинку відповідно до 2 варіанта судової будівельно-технічної експертизи від 5 жовтня 2005 року, і просив перерозподілити ідеальні частки в праві власності на будинок: визнати за ним право власності на 66/100 частин будинку, а за ОСОБА_1 - на 34/100 частини. Крім того, просив визначити порядок користування прибудинковою земельною ділянкою відповідно до часток у власності на будинок за 1 варіантом експертизи.

У січні 2006 року ОСОБА_1 змінила позовні вимоги й просила суд перерозподілити ідеальні частки в праві власності на будинок: визнати за ОСОБА_2 право власності на 66/100 частин будинку, за нею - на 34/100 частини. Крім того, ураховуючи зменшення розміру земельної ділянки відповідача попереднім власником, ОСОБА_1 просила визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до таких часток у праві власності: її - 49/100 частин, ОСОБА_2 - 51/100 частина, а також зобов'язати відповідача знести самовільно побудовану частину огорожі № 5 та зливну яму № 6.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 8 лютого 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 4 квітня 2007 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Проведено поділ будинку АДРЕСА_1.

Виділено в користування ОСОБА_1 у рахунок 5/16 частин будинку: житловий будинок літ. "Б-1" вартістю 9 242 грн., сіни літ. "б" вартістю 1 217 грн., сарай літ. "В" вартістю 2 683 грн., льох літ. "Г" вартістю 2 385 грн., вбиральню літ. "Д" вартістю 146 грн., огорожу літ. "№ 3" вартістю 78 грн., ворота літ. "№ 2" вартістю 84 грн., усього на суму 15 835 грн.

Виділено в користування ОСОБА_2 у рахунок 11/16 частин будинку: житловий будинок літ. "А-1" вартістю 25 165 грн., підвал літ. "А п" вартістю 3 197 грн., сіни "а" вартістю 1 373 грн., веранду "а1" вартістю 678 грн., ґанок "а3" вартістю 170 грн., льох "Ж" вартістю 473 грн., ворота "№ 1" вартістю 154 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 500 грн. компенсації за різницю реальних та ідеальних часток.

Змінено ідеальні частки в праві власності на будинок: визнано за ОСОБА_1 право власності на 34/100 частин будинку, а за ОСОБА_2 - на 66/100 частин.

Визначено порядок користування земельною ділянкою за 1 варіантом судової будівельно-технічної експертизи від 5 жовтня 2005 року: виділено в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 569 кв.м, лишок 107 кв.м, а ОСОБА_2 - 1 257 кв.м, лишок 236 кв.м.

Зобов'язано ОСОБА_2 перенести зливну яму № 6 на відстань не менше ніж 20 м від житлових будинків.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 355 грн. витрат на проведення експертизи, а також із ОСОБА_1 107 грн. 35 коп. судового збору на користь держави.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлені судові рішення в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті вимог судові рішення не оскаржуються.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення та визначаючи порядок користування земельною ділянкою між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до 1 варіанта судової будівельно-технічної експертизи від 5 жовтня 2005 року, суд першої інстанції, із чим погодився й апеляційний суд, виходив із того, що між сторонами у справі порядок користування спірною земельною ділянкою фактично не визначався, площа зазначеної земельної ділянки була зменшена в 1957-1958 роках за рахунок усієї ділянки на 600 кв.м та 580 кв.м.

Проте з таким висновками суду погодитися не можна.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що до 27 серпня 1957 року в її користуванні знаходилась земельна ділянка в розмірі 1024,4 кв.м, що складає 5/16 частин від усієї прибудинкової земельної ділянки, а в користуванні ОСОБА_3 - 2253,6 кв.м, що складає 11/16 частин усієї земельної ділянки. Рішеннями виконавчого комітету Комінтернівської районної ради депутатів трудящих від 27 серпня 1957 року та 25 квітня 1958 року зменшено розмір саме земельної ділянки ОСОБА_3 на 600 кв.м і 580 кв.м за її письмовою згодою. Оскільки вилучення частини земельної ділянки відбулося за рахунок площі земельної ділянки ОСОБА_3, то розмір земельної ділянки відповідача підлягає зменшенню та повинен становити 1073,6 кв.м. Крім того, між нею та ОСОБА_3 протягом 30 років склався відповідний порядок користування земельною ділянкою, який заперечує відповідач.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, визначаючи порядок користування земельною ділянкою, в порушення ст.ст. 212- 215 ЦПК України належним чином пояснень ОСОБА_1 не перевірив; не встановив і не зазначив у рішенні розмір спірної земельної ділянки до та після вилучення частини земельної ділянки в 1957-1958 роках; належним чином не з'ясував, частину якої земельної ділянки й на підставі чого було вилучено яку саме земельну ділянку було зменшено в результаті такого вилучення. Також суд не встановив час та підстави набуття сторонами права на будинок і відповідно на земельну ділянку, в якому саме розмірі з урахуванням вилучення частини земельної ділянки.

Крім того, суд першої інстанції не з'ясував, чи існувала угода між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо користування спірною земельною ділянкою, і не перевірив чи може ОСОБА_2 порушувати питання про визначення нового порядку користування земельною ділянкою без урахування такої угоди.

Апеляційний суд, у порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги й не зазначив в ухвалі обставин, які спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

З огляду на викладене постановлені судами рішення в частині визначення порядку користування земельною ділянкою не можна визнати законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті - судові рішення не оскаржуються.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 8 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 4 квітня 2007 року скасувати в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.