Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Костенка А.В.,

Мазурка В.А., Перепічая В.С., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Донецької області від 27 серпня 2008 року,

У січні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила поділити спірне майно, набуте під час шлюбу, та визнати за нею право власності на 1/2 частину цього майна.

Рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 30 травня 2008 року позов задоволено частково. Суд визнав 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю позивачки та відповідача й визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину спірного будинку, за ОСОБА_2 - на 3/4 цього будинку. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 27 серпня 2008 року рішення міського суду скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя. За позивачкою та відповідачем визнано право власності на зазначений будинок - по 1/2 його частині за кожним.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (v0020700-95) (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року №15), указано, що, розглядаючи позови, пов'язані зі спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону України "Про власність", ст. 22 КпШС України); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону України "Про власність"); квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна виходили з рівності часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем участі працею й коштами у створенні спільної власності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1, апеляційний суд дав належну оцінку зібраним доказам у справі й дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірний будинок придбаний у період шлюбу, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що розмір його частки в спільному майні є більшим від частки позивачки.

Апеляційна інстанція свої висновки мотивувала в рішенні відповідно до норм процесуального закону.

Наведені в касаційній скарзі доводи про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права не підтверджуються матеріалами справи.

За таких обставин колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що рішення апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 27 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.