У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
суддів: Григор’євої Л.І.,
Балюка М.І., Барсукової В.М., -
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дітей, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 10 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 28 вересня 2009 року,
встановила:
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей.
Свій позов мотивувала тим, що її дочка ОСОБА_3 перебувала в шлюбі з ОСОБА_2, у період шлюбу в них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. 16 листопада 2004 року шлюб між її дочкою та відповідачем розірвано, а ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла. Після цього діти стали проживати з нею та знаходитись на її утриманні. Рішенням виконавчого комітету Гордашівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області від 14 грудня 20о5 року за № 38, вона призначена опікуном неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Зазначала, що після смерті її доньки відповідач зловживав алкогольними напоями, перебував на обліку у лікаря нарколога, лікувався від алкогольної залежності і не мав бажання забрати до себе дітей. У лютому 2009 року ОСОБА_2 одружився і виявив бажання забрати дітей.
Посилаючись на те, що зміна місця проживання дітей негативно вплине на їх психіку, оскільки дітям необхідно адаптуватись в нових умовах та змінювати звичний для них спосіб життя, просила суд визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з нею за її місцем проживання: АДРЕСА_1. та визнати її опікуном над неповнолітніми дітьми.
ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відібрання дітей та визначення місця їх проживання з ним.
Свій позов мотивував тим, що після смерті дружини ІНФОРМАЦІЯ_3, його доньки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дійсно залишились проживати з ОСОБА_1, оскільки він на той час не мав можливості утримувати дітей та піклуватись про них.
Посилаючись на те, що оскільки 9 лютого 2009 року він одружився і має можливість утримувати дітей, однак ОСОБА_1 чинить йому в цьому перешкоди, просив суд відібрати у ОСОБА_1 його дітей та визначити їх місце проживання разом з ним за його місцем проживання: АДРЕСА_2
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 10 серпня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 28 вересня 2009 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.
У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 10 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 28 вересня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, а його зустрічні позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 10 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 28 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Л.І. Григор’єва
М.І. Балюк
В.М. Барсукова