Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області до ОСОБА_1 про стягнення страхових виплат в порядку регресу,

У травні 2007 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області звернулося із зазначеним позовом посилаючись на те, що вироком Вугледарського міського суду Донецької області від 27 вересня 2006 року відповідача ОСОБА_1. визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України. У зв'язку з тим, що випадок спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1., при виконанні трудових обов'язків ОСОБА_3., визнаний страховим, то у позивача виникли грошові зобов'язання перед ОСОБА_3. по відшкодуванню допомоги з тимчасової непрацездатності, щомісячної суми страхових виплат, витрат на придбання медикаментів та по відшкодуванню одноразової допомоги у зв'язку зі стійкою втратою працездатності на 10 %. Позивач виплатив ОСОБА_3. страхові виплати в розмірі 25 242 грн. 44 коп. Враховуючи викладене, позивач просив задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідача виплачені страхові виплати в порядку регресу у сумі 25 242 грн. 44 коп.

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 20 вересня 2007 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1. на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області 25 242 грн. 44 коп.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 21 листопада 2007 року рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 20 вересня 2007 року скасовано. Ухвалено рішення, яким у задоволенні позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області відмовлено.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Нормами статті 1191 ЦК України передбачено право регресу особи у разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, заподіяну іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Ця норма, яка знаходиться в главі 82 ЦК України (435-15) і регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Однак правовідносини, пов'язані зі страхуванням різних видів, регулюються нормами глави 67 ЦК України (435-15) .

Предметом договору страхування можуть бути будь-які майнові інтереси, які не суперечать правовим нормам, загальним засадам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, а також повинні стосуватися особи, майна або відповідальності і мають обумовлюватися можливістю настання певної події, на випадок якої провадиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

За загальними правилами страхування страховик має право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування; в разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення) страховик не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Тобто, в разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення) таке право вимоги страховика до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, не передбачено. Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року (1105-14) (далі - Закон № 1105-XIV (1105-14) ) визначено правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, а також цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Отже, страхування від нещасного випадку на виробництві є обов'язковим особистим страхуванням.

Крім того, Закон № 1105-XIV (1105-14) поширюється на застрахованих осіб, страхувальників та страховика.

Проте, цим законом не врегульований правовий механізм відносин Фонду як страховика з іншими особами, відповідальними за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю застрахованої особи.

Тому до таких правовідносин мають застосовуватись загальні положення ЦК України (435-15) .

Ураховуючи викладене, оскільки ні Закон № 1105-XIV (1105-14) , ні норми глави 67 ЦК України (435-15) не передбачають право страховика, який сплатив страхове відшкодування потерпілій особі, застрахованій за договором загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно із Законом № 1105-XIV (1105-14) , на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому страхових сум, то Фонд соціального страхування, як страховик за обов'язковим особистим страхуванням, не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяну потерпілому шкоди.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що Відділення, як страховик за обов'язковим особистим страхуванням, не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди потерпілому.

У відповідності до частини 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом апеляційної інстанції досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 335, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області відхилити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 21 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.