Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Міжгірської селищної ради Закарпатської області та ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, скасування рішення Міжгірської селищної ради Закарпатської області від 13 жовтня 2005 року щодо надання земельної ділянки та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку від 6 лютого 2006 року, за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою його представником ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 26 липня 2007 року,

У лютому 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Міжгірської селищної ради Закарпатської області та ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, скасування рішення Міжгірської селищної ради Закарпатської області від 13 жовтня 2005 року щодо надання земельної ділянки та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку від 6 лютого 2006 року.

Позивач зазначав, що у 1990 році на підставі рішення сесії Міжгірської селищної ради Закарпатської області йому було виділено 0, 02 га земельної ділянки в урочищі "Кучера" пАДРЕСА_1 для ведення індивідуального садівництва, а рішенням 13 сесії селищної ради від 2 червня 1994 року спірну земельну ділянку було залишено у його користуванні.

Посилаючись на факт добросовісного і відкритого використання ним цієї земельної ділянки за призначенням понад 15 років та подачу ним заяви про приватизацію земельної ділянки 0, 02 га, яка селищною радою не була розглянута, позивач просив визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку за набувальною давністю.

Крім того, позивач просив, вказуючи на порушення його прав на спірну земельну ділянку, скасувати рішення сесії рішення Міжгірської селищної ради Закарпатської області від 13 жовтня 2005 року щодо надання земельної ділянки ОСОБА_3 (пункти 5.7 та 5.7.1) та визнати недійсним виданий відповідачу Державного акта на право власності на спірну земельну ділянку від 6 лютого 2006 року.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2007 року скасовано пункти 5.7 та 5.7.1 рішення сесії Міжгірської селищної ради Закарпатської області від 13 жовтня 2005 року та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку 0, 02 га поАДРЕСА_1, виданий 6 лютого 2006 року ОСОБА_3

Додатковим рішенням цього ж суду від 20 червня 2007 року відмовлено у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 26 липня 2007 року скасовано рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2007 року та відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, поданій його представником ОСОБА_4., з посиланням на порушення апеляційним судом норм матеріального й процесуального права ставиться питання про скасування рішення апеляційного суду Закарпатської області від 26 липня 2007 року та залишення в силі рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2007 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Установивши, що ОСОБА_1. не набув права користування земельною ділянкою 0, 02 га в урочищі "Кучера" пАДРЕСА_1 в порядку, встановленому ст. ст. 16, 20, 22 ЗК України (1970 року); ст. ст. 7, 19, 22-24 ЗК України (1990 року) та ст. ст. 116, 124-126 ЗК України (2001 року) - йому не була відведена земельна ділянка з встановленням її меж в натурі, він не отримав правовстановлюючих документів на її користування та дійшовши обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на цю земельну ділянку за набувальною давністю; суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 26 липня 2007 року ухвалено з дотриманням норм матеріального й процесуального права. Підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 26 липня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.