Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до підприємств "Чародійка", "Софія", "У Яреми", Фірми "Злагода" про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, та за зустрічним позовом фірми "Злагода" до ОСОБА_1, підприємств "Чародійка", "Софія", "У Яреми" про виділ частки із майна, що є спільній частковій власності, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 27 листопада 2008 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом. Позивачка зазначала, що 20 лютого 2004 року вона купила у підприємства "Чародійка" 6/100 часток будинку побуткомінату, розташованого у АДРЕСА_1, а 15 березня 2007 року у підприємства "Софія" придбала ще 7/100 зазначеної будівлі. Оскільки вона і відповідачі як співвласники не можуть дійти згоди про виділ належної їй частки у будівлі, яка належить сторонам на праві спільної часткової власності, позивачка просила суд виділити належну їй частку у вигляді приміщення 21,10 кв.м на першому поверсі та приміщення 21,10 кв.м на другому поверсі і частину коридору площею 15,96 кв.м з облаштуванням перегородки та окремого входу.

Фірма "Злагода" заявила зустрічний позов до ОСОБА_1, підприємств "Чародійка", "Софія", "У Яреми" про виділ частки із будівлі, що є у спільній частковій власності сторін, в якому зазначала, що фірма "Злагода" є власником приміщень по АДРЕСА_1 площею 18,50 кв.м. та 1/4 коридору площею 8,60 кв.м., та просила виділити їй в натурі як відокремлений об'єкт нерухомості вказані приміщення.

Рішенням Вижницького районного суду від 9 вересня 2008 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов фірми "Злагода" задоволено частково. Виділено ОСОБА_1 із нежитлового будинку по АДРЕСА_1, що є у спільній частковій власності сторін, приміщення на першому поверсі розміром 21,10 кв.м, приміщення на другому поверсі розміром 21,60 кв.м і коридор розміром 16,40 кв.м. з влаштуванням у ньому перегородки та окремого входу, а всього - частку будівлі площею 59,10 кв.м; зобов'язано відповідачів не чинити ОСОБА_1 перешкоди у влаштуванні перегородки та окремого входу до вказаних приміщень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь підприємства "Софія" 1 008 грн. і на користь підприємства "У Яреми" 1 756 грн. як різницю в ідеальних частках. Виділено фірмі "Злагода" приміщення на першому поверсі розміром 19,22 кв.м і частину коридору, в якому влаштоване складське приміщення розміром 6,90 кв.м, а всього частку будівлі площею 26,12 кв.м.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 27 листопада 2008 року рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 скасовано та в позові ОСОБА_1 до підприємств "Чародійка", "Софія", "У Яреми", фірми "Злагода" про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що виділ належної їй частки із будівлі, що є у спільній частковій власності сторін, технічно можливий, а тому є правові підстави для такого виділу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині та відмовляючи ОСОБА_1 у позові, апеляційний суд вказав, що відповідно до ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Виділивши ОСОБА_1 приміщення з перевищенням розміру її частки та присудивши з неї на користь учасників спільної власності, частка яких у зв'язку з цим зменшилася, відповідну грошову компенсацію, суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, вийшов за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога про присудження грошової компенсації не заявлялася. Оскільки висновком проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи варіант виділу ОСОБА_1 частки, яка б ідеально відповідала розміру її частки у будинку не запропоновано, апеляційний суд ухвалив рішення про відмову в позові.

Однак погодитися з таким висновком не можна.

Згідно з ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Відповідно до ч. 2 вказаної статті цього Кодексу, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

За змістом цієї норми закону в спорах про виділ у натурі частки із будівлі учасникам спільної часткової власності на будівлю може бути виділено її відокремлену частину, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з урахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до ч. 3 ст. 357 ЦК України ідеальних часток і присудженням.

Саме з такого тлумачення положень ст. 364 ЦК України виходив суд першої інстанції.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, при вирішенні справи керувався ст. 358 ЦК України, яка регулює порядок здійснення співвласниками права спільної часткової власності, а не порядок виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності, та помилково скасував рішення суду першої інстанції, що відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення апеляційного суду та передачі справи на новий розгляд. Оскільки поза увагою та перевіркою апеляційного суду залишилися посилання особи, яка подала апеляційну скаргу, на неправильність визначення судом першої інстанції розміру грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась, справу слід передати на новий апеляційний розгляд.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 27 листопада 2008 року скасувати і передати справу на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.