Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Пшонки М.П., Костенка А.В., Прокопчука Ю.В., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, усунення перешкод у користуванні власністю, вселення, за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 листопада 2008 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому просила визнати спільною сумісною власністю подружжя - її сина ОСОБА_4 та відповідачки - квартири АДРЕСА_1, визнати за нею право власності по праву спадкування за законом на 1/4 частину цієї квартири, а за відповідачкою -на 3/4 частини спірної квартири, оскільки квартира придбана її сином та ОСОБА_2 у період їх спільного проживання та за спільні кошти.

У березні 2008 року третя особа - ОСОБА_3 подала до суду позов про визнання права власності на спірну квартиру, оскільки при продажі її матір'ю - ОСОБА_2 - частки приватизованої квартири, що належала позивачці, були порушені норми чинного законодавства.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28 липня 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно відмовлено. У позові про усунення перешкод, вселення в спірну квартиру залишено без розгляду. Позов ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 11 листопада 2008 року рішення районного суду скасовано, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що суд першої інстанції не вирішив усіх заявлених вимог сторін, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.