Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :

Левченка Є.Ф., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Національної акціонерної страхової компанії (далі - НАСК) "Оранта", треті особи - Генеральна прокуратура України, управління Південного оперативного командування, про стягнення страхової суми,

У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НАСК "Оранта" про визнання неправомірною відмови у виплаті страхової суми, посилаючись на те, що з серпня 1997 року він працював на різних посадах у військовій прокуратурі, згідно висновку МСЕК від 14 вересня 2005 року йому встановлено 20% втрати професійної працездатності за захворюваннями, отриманими ним під час виконання службових обов'язків, і він звернувся до відповідача із заявою про виплату страхової суми згідно Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) та Порядку та умов державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 486 (486-92-п) , й надав необхідні для цього документи, однак НАСК "Оранта" незаконно відмовляється провести таку виплату.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Під час розгляду справи позивач уточнив позов і просив стягнути з НАСК "Оранта" страхову суму в розмірі 114831 грн. 36 коп. та відшкодувати судові витрати.

Судом до участі в справі як третіх осіб залучено Генеральну прокуратуру України та управління Південного оперативного командування.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 липня 2008 року позов задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 25 листопада 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову, постановлено також стягнути з ОСОБА_1 на користь Генеральної прокуратури України 604 грн. на відшкодування судових витрат, оплачених при подачі апеляційної скарги.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.332, 336 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Апеляційного суду Одеської області від 25 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.