Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на ремонтно-будівельні роботи, за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

У листопаді 2000 року ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що у листопаді 1996 році ОСОБА_2 запропонувала їй провести переобладнання належного їй будинку АДРЕСА_1 під магазин та мініпекарню та подалі разом працювати. Відповідачка зобов'язалася відшкодувати витрати по переобладнанню будинку після укладення кошторису, або переоформити на неї половину зазначеного будинку. Позивачка та її чоловік - ОСОБА_6 виконували будівельно-ремонтні роботи та за власні кошти купували будівельні матеріали. 11 лютого 1997 року позивачка з відповідачкою уклала договір дарування половини будинку АДРЕСА_1 у якості гарантії оплати за виконані роботи. До липня 1997 року позивачка разом з чоловіком виконали за власні кошти майже всі роботи по переобладнанню будинку, але відповідачка відмовилася виконувати свої зобов'язання, у зв'язку з чим у ним виник конфлікт. 12 січня 2000 року будинок АДРЕСА_1 був зданий в експлуатацію. Оскільки вона виконала умови договору від 11 лютого 197 року, а відповідачка відмовилася від виконання прийнятих на себе зобов'язань, то позивачка просила визнати за нею право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 та виділити їй у користування приміщення згідно висновку експертизи.

У лютому 2001 року ОСОБА_1 доповнила свої позовні вимоги посилаючись на те, що ОСОБА_2 31 березня 2000 року, з метою ухилення від виконання умов зазначеного договору, подарувала ОСОБА_5 Ѕ частину, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по ј частині спірного будинку. Просила визнати недійсним договір дарування, укладений між нею та відповідачкою 11 лютого 1997 року, на підставі ст. 49 ЦК України.

У квітні 2002 року ОСОБА_1 звернулася із додатковим позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення винагороди за втрачений робочий час та відшкодування моральної шкоди.

У червні 2002 року ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулись із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини будинку АДРЕСА_1, укладеного 11 лютого 1997 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

У червні 2006 року ОСОБА_1 змінила свої позовні вимоги, відмовилася від позову про визнання за нею права власності на Ѕ частину спірного будинку та про визнання договору дарування недійсним, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь вартість робіт по ремонту спірного будинку, які виконувала на підставі договору підряду, з урахуванням індексу інфляції у розмірі 36 393 грн. 70 коп. та відсотків від простроченої суми у розмірі 3 406 грн. 30 коп.

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 змінила свої позовні вимоги та просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь у відшкодування витрат на ремонтно-будівельні роботи будинку АДРЕСА_1 у розмірі 33 107 грн.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2008 року, залишеним без змін рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2008 року, поновлено ОСОБА_1 строк для звернення з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на ремонтно-будівельні роботи. Позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на ремонтно-будівельні роботи будинку АДРЕСА_1 у розмірі 33 107 грн., судовий збір у розмірі 100 грн. та витрати на надання правової допомоги у розмірі 1 тис. грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно вимог частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За правилами статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги висновків суду не спростовують. Підстав для їх скасування не встановлено.

Керуючись статтями 332, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2008 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.