Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієвому Донецької області (далі – Фонд) про перерахунок та стягнення сум страхового відшкодування, відшкодування моральної шкоди за скаргою ОСОБА_1 про перегляд у зв’язку з винятковими обставинами рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 13 червня 2006 року, ухвали апеляційного суду Донецької області від 5 липня 2006, ухвали апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2007 року,

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фонду про перерахунок та стягнення сум щомісячних страхових виплат.

Зазначала, що відповідач з 1 березня 2002 року до 1 квітня 2006 року при вирішенні питання про перерахування страхових виплат, які їй сплачуються у зв’язку з ушкодженням здоров'я на виробництві, неправильно застосовував коефіцієнт зростання середньомісячної реальної заробітної плати, замість коефіцієнта зростання середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики

Посилаючись на зазначене, позивачка просила стягнути на її користь із відповідача недонараховані страхові виплати за період з 1 березня 2002 року до 1 серпня 2006 року, компенсацію за невчасну виплату страхових виплат, зобов’язати Фонду щорічно проводити перерахування страхових виплат, а також стягнути з відповідача на її користь 50 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 13 квітня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 5 липня 2006 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою колегії Судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2007 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 13 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 5 липня 2006 року залишено без змін.

Не погоджуючись із вищезазначеними судовими рішеннями ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України зі скаргою про перегляд у зв’язку з винятковими обставинами рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 13 квітня 2006 року, ухвали апеляційного суду Донецької області від 5 липня 2006 року, ухвали колегії Судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2007 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного й того самого положення закону.

ОСОБА_1 для порівняння неоднакового застосування норм матеріального права надала ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 травня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат та ухвалу апеляційного суду Київської області від 6 грудня 2007 року, постановлену в порядку касаційного провадження, у справі за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області про перерахунок щомісячних страхових виплат та стягнення недонарахованої суми щомісячних страхових виплат.

Скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону.

Залишаючи без змін рішення судів першої й апеляційної інстанцій про задоволення позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_3, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів про те, що при нарахуванні позивачам страхових виплат відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України неправильно застосувало норми ст. 29 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі – Закон від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (1105-14) ) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та помилково застосувало до розрахунку коефіцієнти росту реальної середньої заробітної плати, встановлені постановами правління відповідача, а не коефіцієнти росту середньої заробітної плати, затверджені Державним комітетом статистики України.

У справі, яка розглядається, апеляційний суд м. Києва як суд касаційної інстанції ухвалою від 26 грудня 2007 року відхилив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 13 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 5 липня 2006 року, якими відмовлено в задоволенні її позову, визнавши судові рішення законними та обґрунтованими.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суди виходили з того, що при перерахуванні з 1 березня кожного року щомісячних страхових виплат на підставі ч. 2 ст. 29 Закону № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року для коригування середньомісячної заробітної плати повинен застосовуватися коефіцієнт, який встановлюється рішенням правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі даних Державного комітету статистики України про зростання реальної середньої заробітної плати в галузях національної економіки.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків – некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Частиною 2 ст. 16 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року передбачено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Згідно зі ст. 17 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зокрема, спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів; затверджує Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду.

Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов’язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.

Частиною 2 ст. 29 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Згідно з пп. 4.4.2. – 4.4.4. Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), узгодженого з Міністерством праці та соціальної політики України й затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року № 7, чинного на час виникнення спірних відносин, при проведенні перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року середньомісячна заробітна плата підлягає коригуванню. При цьому відкоригована середньомісячна заробітна плата не може перевищувати встановлену на дату настання права на перерахування максимальну величину (граничну суму) заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески до Фонду.Перерахування щомісячних страхових виплат проводиться з урахуванням вимог абз. 3 ч. 1 ст. 34 базового Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року (1105-14) – у разі, коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв’язку з одним і тим самим нещасним випадком або професійним захворюванням, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Сума перерахованої щомісячної страхової виплати та пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (станом на 1 березня відповідного року) обмежується відкоригованим середньомісячним заробітком потерпілого.

При перерахуванні щомісячних страхових виплат з 1 березня для коригування середньомісячної заробітної плати застосовується коефіцієнт, на який перераховуються щомісячні страхові виплати потерпілим (членам їх сімей) за рішенням правління Фонду.

Аналогічна норма міститься й у новій редакції Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24, згідно з пп. 3.4.4., 3.8.2. якого розмір щомісячної страхової виплати встановлюється з урахуванням коефіцієнтів перерахування, які встановлюються правлінням Фонду щороку з 1 березня; перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Указаний Порядок призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) затверджено відповідно до Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року (1105-14) , до якого внесено зміни Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V (717-16) , що набрав чинності 20 березня 2007 року, відповідно до яких п. 7 ч. 7 ст. 17 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року доповнено абзацом одинадцятим та визначено повноваження правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків щодо затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушення прав позивача на перерахунок щомісячних страхових виплат.

Доводи скарги ОСОБА_1 про те, що відповідачем при вирішенні питання про перерахування страхових виплат ОСОБА_1 неправильно застосовується коефіцієнт зростання середньомісячної реальної заробітної плати, замість коефіцієнта зростання середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики, є безпідставними.

Відповідно до ч. 4 ст. 357, п. 1 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, розглядаючи справу в порядку провадження у зв’язку з винятковими обставинами, Верховний Суд України має право постановити ухвалу про відхилення скарги і залишення рішення, ухвали без змін, якщо визнає, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного підстав для скасування постановлених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. 358 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 13 квітня 2006 року, ухвалу апеляційного суду Донецької області від 5 липня 2006 року, ухвалу колегії Судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.