Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5треті особи: 10-тя Київська державна нотаріальна контора приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ВГІРФО Дніпровського РУ ГУ УМВС України в м. Києві, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності в порядку спадкування на грошовий банківський внесок та квартиру, виселення та зняття з реєстрації,

ПозивачкаОСОБА_1звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 28 серпня 1992 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 Від цього шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. У 1995 році її чоловік помер.

ОСОБА_3., мати її чоловіка, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Десятою Київською державною нотаріальною конторою від 25 жовтня 1994 року за реєстром № 2-1727 та зареєстрованого в Київському міському БТІ 6 грудня 1994 року за № 5217, була власником однокімнатної квартири № 33, житловою площею 13, 2 кв.м. у будинку АДРЕСА_1

Також у ВАТ "Укрексімбанк" вона мала відкритий поточний рахунок НОМЕР_1, на якому обліковувалися належні їй грошові кошти у розмірі 5 381 грн. 92 коп.

19 грудня 2002 року ОСОБА_3. померла та після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно.

Єдиним спадкоємцем першої черги за законом у відповідності до вимог ст. 529 ЦК УРСР була онучка ОСОБА_3. - ОСОБА_2.

Родичі померлої приховали від позивачки факт смерті спадкодавця та рідна сестра спадкодавця - ОСОБА_3., яка є спадкоємцем другої черги, приховавши від державного нотаріуса факт того, що у спадкодавця є малолітній спадкоємець першої черги за законом, прийняла спадщину та 30 липня 2003 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, а 9 вересня 2003 року свідоцтво про право на спадщину на грошовий внесок у ВАТ "Укрексімбанк" на суму 5 381 грн. 92 коп. та через свого представника зняла ці гроші з рахунку.

1 вересня 2003 року ОСОБА_3. незаконно, знаючи про право на спадкове майно малолітньої дитини продала спірну квартиру ОСОБА_4. за договором купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8

Про смерть спадкодавця вона дізналася випадково у кінці квітня 2005 року, коли особисто з дочкою приїхала у спірну квартиру до матері чоловіка - ОСОБА_3.

Оскільки ОСОБА_3. не була спадкоємцем першої черги за законом та не мала права на спадкування, просила свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Десятою Київською державною нотаріальною конторою за реєстром №1н-2568 від 31 липня 2003 року на квартиру АДРЕСА_1на ім'я ОСОБА_3. визнати недійсним. Також просила визнати недійсним і свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 9 вересня 2003 року на грошовий внесок з відповідними процентами та просила стягнути на користь ОСОБА_2. 5 381 грн. 92 коп. та визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_3. та ОСОБА_4

ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати його добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 посилаючись на те, що ця квартира була куплена на його ім'я згідно договору купівлі-продажу від 1 вересня 2003 року. Після придбання квартири він з братом зробили в ній ремонт, що істотно збільшило вартість даної квартири та стали в ній проживати, обидва зареєстровані. Вже біля трьох років вони утримують цю квартиру, оплачують комунальні послуги та проводять поточний ремонт. Просить визнати його добросовісним набувачем.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 2 лютого 2007 року позов задоволено частково. Продовжено ОСОБА_2. строк для прийняття спадщини та стягнуто з ОСОБА_3. в порядку спадкування за законом на користь ОСОБА_2. 298 160 грн. - вартість квартири АДРЕСА_1та грошовий внесок у розмірі 5 381 грн. 92 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2007 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 2 лютого 2007 року в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності в порядку спадкування на грошовий банківський внесок та квартиру, виселення та зняття з реєстрації скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1в цій частині відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзіОСОБА_1ставить питання про скасування рішення суду першої й апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог, в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судами, єдиним спадкоємцем першої черги за законом у відповідності до вимог ст. 529 ЦК УРСР є ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, якою у відповідності до вимог ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР в установлений строк спадщина прийнятою не була.

Спадковим майном є однокімнатна квартира АДРЕСА_1та грошовий вклад у ВАТ "Укрексімбанк".

Спадщина була прийнята спадкоємцем другої черги - ОСОБА_3. - рідною сестрою спадкодавця ОСОБА_3. та у подальшому на власний розсуд розпорядилася спадковим майном.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., суд апеляційної інстанції виходив із того, що доводи позивачки щодо поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини є безпідставними, оскільки ні заочна форма навчання, ні її одруження та інші зазначені нею причини не були перешкодою для прийняття нею спадщини на користь неповнолітньої ОСОБА_2. Крім того, позивачкаОСОБА_1у встановленому законом порядку в інтересах дочки ОСОБА_2 за отриманням спадщини не зверталася, тому відповідно до вимог ст. 530 ЦК УРСР спадщину правомірно прийняла спадкоємиця другої черги - ОСОБА_3. та у відповідності до вимог чинного законодавства розпорядилася спадковим майном.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна з таких підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції,ОСОБА_1з поважних причин пропущено строк на прийняття спадщини та спадщина у відповідності до вимог чинного на тай час законодавства прийнята відповідачкою ОСОБА_3., тому згідно вимог ч. 2 ст. 550 ЦК УРСР, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації належного йому майна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно до звіту з експлуатації оцінки майна, складеного ТОВ "Агентство нерухомості "Благовіст" станом на 5 грудня 2006 року, ринкова вартість квартири № 33 складає 298 160 грн.

Тому судом першої інстанції вірно стягнуто на користь ОСОБА_2. у порядку спадкування 298 160 грн. дійсної ринкової вартості проданої ОСОБА_3. квартири, оскільки на день розгляду справи, квартира, яка була спадковим майном реалізована та у відповідності до вимог ч. 2 ст. 550 ЦК УРСР та ст. 1280 ЦК України не може бути повернута спадкоємиці ОСОБА_2. в натурі.

Також судом вірно стягнуто на користь ОСОБА_2. у порядку спадкування 5 381 грн. 92 коп. отриманого ОСОБА_3. грошового внеску ОСОБА_3., що знаходився у ВАТ "Укрексімбанк".

Вірними є й висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимогОСОБА_1в частині визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину та договору купівлі-продажу, а також у частині виселення ОСОБА_4. та ОСОБА_5. з квартири АДРЕСА_1та зобов'язання зняти їх з реєстрації, оскільки відповідачкою ОСОБА_3. при прийнятті спадщини та при укладенні спірного договору купівлі-продажу квартири не було допущеного порушень вимог чинного законодавства, а також судами не було встановлено порушення порядку вчинення нотаріальних дій. ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 145 ЦК УРСР є добросовісним набувачем та виселений із спірної квартири бути не може.

За таких підстав рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2007 року скасувати та залишити без змін рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 2 лютого 2007 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.