Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про зобов'язання звільнити допоміжні приміщення,

У грудні 2006 року комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1.,ОСОБА_2. про зобов'язання звільнити допоміжні приміщення.

Зазначало, що будинок АДРЕСА_1знаходиться в комунальній власності територіальної громади Печерського району м. Києва на підставі рішення Київської міської ради від 27 грудня 2001 року № 208/1642 та обліковується на балансі структурного підрозділу ЖЕО-601, який проводить обслуговування зазначеного будинку та його ремонт.

Посилаючись на те, що відповідачі без відповідної проектної документації та дозволів виконують роботи з реконструкції горищного поверху та влаштування прибудови, просило зобов'язати відповідачів у місячний термін звільнити горищний поверх будинку АДРЕСА_1 та демонтувати самовільно влаштовану надбудову на горищному поверсі в межах квартири АДРЕСА_1

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2007 року, у задоволенні позовних вимог комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло" відмовлено.

У касаційних скаргах об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Громада" та комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло" просять скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло", суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивач не є власником зазначеного будинку, що всі квартири в зазначеному будинку приватизовані, а тому власники квартири набули право власності на всі допоміжні приміщення, які знаходяться в будинку, та мають право користуватися ними на власний розсуд.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Судом установлено, щоОСОБА_2. на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 Разом із нею проживає ОСОБА_1. Усі квартири зазначеного будинку приватизовані, а власниками будинку створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Громада".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб (з урахуванням положення частини другої статті 2 цього Закону), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно із ч. 2 ст. 10 зазначеного Закону власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Товариства або об'єднання індивідуальних власників квартир можуть створюватися ними для забезпечення колективного використання приватизованих квартир та управління ними.

Відповідно до ст. 152 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

На забезпечення вимог Закону України "Про основи містобудування" (2780-12) Київська міська рада рішенням від 27 січня 2005 року N 11/2587 (ra0011023-05) затвердила Правила забудови м. Києва. Відповідно до п. 10.1 зазначених Правил дозвіл на проектування та реконструкцію окремих частин будівлі, споруди (у разі зміни функцій житлового приміщення на нежитлові, виробничі або навпаки, зміни техніко-економічних показників), в тому числі на реконструкцію горищ з влаштуванням мансард, технічних поверхів, реконструкцію цокольного, першого поверхів, підвалів, влаштування окремих власних входів з вулиці до нежитлових приміщень; на реставрацію, ремонт, пристосування пам'яток культурної спадщини національного, місцевого значення; на перепланування квартир та нежитлових приміщень, а також на встановлення додаткового обладнання, не визначеного проектом (антен стільникового зв'язку, побутових, фасадних кондиціонерів, витяжок тощо); на капітальний ремонт окремих частин будинків (фасадів, покрівель, горищ, балконів, лоджій, цокольних і перших поверхів та підвалів), на опорядження фасадів та переведення житлового будинку, житлового приміщення у нежитлові надається розпорядженням виконавчого органу Київради (Київською міською державною адміністрацією), проект якого готує Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло" посилалося на те, що відповідно до цивільного законодавства України розпорядження майном спільної часткової власності провадиться за згодою всіх співвласників, що такої згоди у всіх співвласників горища на його реконструкцію відповідачі не отримували, що у відповідачів відсутній дозвіл Київської міської державної адміністрації на здійснення робіт з реконструкції приміщень будинку (горища), який повинен бути отриманий у встановленому порядку.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 212, 214 ЦПК України доводів позивача належним чином не перевірив та не з'ясував, чи мали право відповідачі проводити роботи з реконструкції горища.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Громада" та комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло" задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.