Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор’євої Л.І.,

суддів: Барсукової В.М., Косенка В.Й.,

Данчука В.Г., Луспеника Д.Д., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства "Деметра" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі недійсним за касаційними скаргами ОСОБА_4 та приватного підприємства "Деметра" на рішення апеляційного суду Запорізької області від 3 червня 2009 року,

У серпні 2008 року приватне підприємство "Деметра" (далі – ПП "Деметра") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в якому просило визнати недійсним договір оренди належної ОСОБА_3 на праві власності на підставі державного акта про право власності серії НОМЕР_1 земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Зазначало, що вказаний договір оренди не відповідає вимогам чинного законодавства України та не містить у собі істотних умов договору. Крім того посилалось на існування між ПП "Деметра" та ОСОБА_3 договірних правовідносин щодо оренди вказаної вище земельної ділянки, які підлягають продовженню після отримання ОСОБА_3 державного акта на право власності на землю.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від

12 лютого 2009 року в задоволенні позову ПП "Деметра" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 3 червня

2009 року рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2009 року скасовано, позов ПП "Деметра" задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 і приватним підприємцем ОСОБА_4, зареєстрований у Михайлівському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру ДЗ 3 липня

2008 року, державний реєстровий номер 040827300012. Стягнуто з

ОСОБА_4 на користь ПП "Деметра" судовий збір у розмірі 4 грн.

25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 3 грн. 75 коп.

ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Запорізької області від 3 червня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

ПП "Деметра" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити рішення апеляційного суду Запорізької області від 3 червня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та доповнити мотивувальну частину вказаного судового рішення посиланнями на недійсність оспорюваного договору оренди землі з підстав, наведених у касаційній скарзі.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що після одержання державного акта на право приватної власності на землю й виділення ділянки в натурі згідно з п. 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5 (z0101-00) , зобов’язання сторін за укладеним договором припиняється відповідно до чинного законодавства України та вказував на те, що відповідно до вимог чинного законодавства договір оренди земельної ділянки є укладеним лише з моменту його державної реєстрації.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та визнаючи недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та приватним підприємцем ОСОБА_4, апеляційний суд виходив із того, що договірні правовідносини між ОСОБА_3 та ПП "Деметра" не припинялись і сторони договору, вважаючи правовідносини діючими, переуклали договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення апеляційного суду зазначеним вимогам не відповідає.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) зміст правочину не може суперечити ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно з п. 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5 (z0101-00) , зобов’язання сторін за укладеним договором припиняються відповідно до чинного законодавства України у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту такої реєстрації.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 8 січня 2007 року між ОСОБА_3 та ПП "Деметра" укладено договори оренди земельних ділянок площею 11,06 га та 5,53 га, належних ОСОБА_3 на праві власності на підставі сертифікатів на право власності на земельні ділянки серії ЗП 013706, ЗП 013705 та ЗП 013736, розташованих на території Високівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області.

9 січня 2007 року зазначені договори оренди зареєстровано в книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Високівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області.

23 листопада 2007 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності серії ЯА № 926780 на земельну ділянку площею 14,8429 га, яка розміщена на території Високівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області.

27 березня 2008 року ОСОБА_3 уклала з ПП "Деметра" договір оренди належної їй на праві власності на підставі державного акта про право власності серії ЯА № 926780 земельної ділянки, який зареєстровано в державному реєстрі земель 25 грудня 2008 року за № 040827300142.

3 липня 2008 року ОСОБА_3 уклала договір оренди належної їй на праві власності на підставі державного акта про право власності серії НОМЕР_1 земельної ділянки з ОСОБА_5 У цей же день, 3 липня 2008 року, договір зареєстровано в Михайлівському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру ДЗ про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040827300012.

Отже, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення сторін, суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про відмову в задоволенні позову, правомірно вказуючи, що після виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання орендодавцем державного акта про право власності на земельну ділянку змінюється предмет зобов’язання за договором оренди, а відтак – і суттєві умови виконання зобов’язання, що є підставою для припинення зобов’язання сторін.

Крім того суд першої інстанції правильно зазначав, посилаючись на Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 (2073-98-п) , що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації договору оренди, а як убачається з матеріалів справи, договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ПП "Деметра" 27 березня 2008 року, зареєстровано в державному реєстрі земель тільки 25 грудня

2008 року, а договір оренди тієї ж земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 3 липня 2008 року зареєстровано в Михайлівському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру ДЗ у той же день, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040827300012.

Перевіряючи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_4 та приватного підприємства "Деметра" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 3 червня 2009 року скасувати.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від

12 лютого 2009 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.