Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів попереднього (досудового) слідства та прокуратури,

У жовтні 2005 року ОСОБА_1. звернулася до суду із заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів попереднього (досудового) слідства та прокуратури.

Зазначала, що 22 жовтня 2002 року відносно неї було закрито кримінальну справу, порушену слідчим Білоцерківського міського відділу внутрішніх справ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області за ст. 86-1 КК України.

Посилаючись на те, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності їй завдана моральна шкода, просила на її відшкодування стягнути з Державного казначейства України 300 000 грн.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 червня 2008 року заяву ОСОБА_1. задоволено частково. Стягнуто з Державного казначейства України на її користь 122 820 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 жовтня 2008 року ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 червня 2008 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1. відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції - залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову увалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1., суд апеляційної інстанції виходив із того, що суду не надано доказів того, що дії органів попереднього слідства чи прокуратури відносно ОСОБА_1. були визнані незаконними.

Проте погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Судом установлено, що відповідно до постанови слідчого Білоцерківського міського відділу внутрішніх справ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області від 28 травня 2001 року відносно ОСОБА_1. було порушено кримінальну справу за ст. 86-1 КК України. Відповідно до постанови від 16 липня 2001 року ОСОБА_1. була притягнута в якості обвинуваченої. Постановою слідчого Білоцерківського міського відділу внутрішніх справ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 22 жовтня 2002 року кримінальну справу відносно ОСОБА_1. закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст. 86-1 КК України, а обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасовано.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

У наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються моральна шкода (п. 5 ст. 3 зазначеного Закону).

Установивши, що кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_1., було закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину, що внаслідок слідчих дій при розслідуванні кримінальної справи їй завдано моральну шкоду, яка полягає в погіршенні стану її здоров'я, про що свідчать висновки судово-психіатричної експертизи № 313 від 25 травня 2006 року та висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 372 від 7 травня 2008 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування ОСОБА_1. моральної шкоди.

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права ухвала суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи й скасована апеляційним судом помилково.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі ухвали суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 жовтня 2008 року скасувати, ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 червня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.