Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І., суддів: Балюка М.І., Барсукової В.М.,-

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину на частину будинку та земельну ділянку, державних актів про право власності на земельні ділянки, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на частину спадкового майна, визнання права власності на по господарські будівлі,

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 До дня смерті вона доглядала та лікувала матір, оскільки та була паралізована. Після смерті матері залишилось спадкове майно у вигляді частини будинку з відповідними господарськими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та 0,50 га земельної ділянки для ведення підсобного хазяйства. За час життя матір'ю було складено два заповіти: 24 травня 1995 року та 7 серпня 1995 року, відповідно до яких все своє майно заповідала своєму сину, тобто відповідачу по справі. Рішенням Літинського районного суду від 4 грудня 2001 року заповіт, складений 7 серпня 1995 року було визнано недійсним, після чого визнано недійсним і свідоцтво про право на спадщину за цим заповітом. Згодом відповідач оформив спадщину за заповітом від 24 травня 1995 року. Вважає, що вона фактично прийняла спадщину, оскільки доглядала матір, похоронила її, доглядала за будинком, зробила ремонт. Просила встановити факт прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 та визнати за нею право власності на спадкового майна, яке складається з частини будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських споруд та 0,50 га земельної ділянки, яка знаходиться біля будинку, визнати недійсним заповіт, складений 24 травня 1995 року.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 8 серпня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 6 жовтня 2008 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним заповіт від 24 травня 1995 року складений від імені ОСОБА_3 Визнано недійсними: свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_3 від 26 травня 2003 року на частину житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд, розташованих у АДРЕСА_1; свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_3 від 20 квітня 1999 року на 0,50 га земельної ділянки, розташованої в с. Селище, вул. Леніна, 69; державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯД № 415478 та ЯД № 415479 від 28 лютого 2008 року на ім'я ОСОБА_2 Встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті матері - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкового майна, яке складається з частини житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд, розташованих у АДРЕСА_1 та земельної ділянки, наданої для обслуговування зазначеного будинку площею 0,50 га, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно вимог частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За правилами статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги висновків суду не спростовують. Підстав для їх скасування не встановлено.

Керуючись статтями 332, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 8 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 6 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.