Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної філармонії, Хмельницької обласної ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про зобов'язання надати вільні кімнати за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 7 липня 2008 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він із сім'єю проживає у квартирі АДРЕСА_1. Його сім'я потребує поліпшення житлових умов і перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті Хмельницької міської ради. У зазначеній квартирі звільнились кімнати площею 11,1 кв. м і 10,5 кв. м, однак Хмельницька обласна філармонія відмовляється надати їх у його користування. Тому позивач просив зобов'язати Хмельницьку обласну філармонію надати вказані кімнати в користування його сім'ї.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 7 липня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що кімнати, на приєднання яких претендує позивач, не є вільними.

Проте з таким висновком суду повністю погодитись не можна.

Відповідно до ст. 54 ЖК України ізольоване жиле приміщення, що звільнилося в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, на прохання наймача, що проживає в цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов (стаття 34), надається йому, а в разі відсутності такого наймача - іншому наймачеві, який проживає в тій же квартирі. При цьому загальний розмір жилої площі не повинен перевищувати норми, встановленої статтею 47 цього Кодексу, крім випадків, коли наймач або член його сім'ї має право на додаткову жилу площу. Якщо розмір ізольованої кімнати, що звільнилася, є меншим за встановлений для надання одній особі, зазначена кімната у всіх випадках передається наймачеві на його прохання.

Правила, передбачені частинами першою і другою цієї статті, застосовуються незалежно від належності жилого будинку.

У разі відмови в наданні жилого приміщення, що звільнилося, у випадках, передбачених цією статтею, спір може бути вирішено в судовому порядку.

Якщо ізольоване приміщення, що звільнилося, не може бути відповідно до правил частини другої цієї статті передано наймачеві, який проживає в цій квартирі, його надають іншим особам у загальному порядку.

За приписом п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (v0002700-85) (зі змінами та доповненнями) судовому розгляду підлягають спори, пов'язані з договором найму жилого приміщення, і зокрема, про надання наймачеві звільненого жилого приміщення в квартирі, в якій він проживає, якщо йому відмовлено в наданні цього приміщення або на нього видано ордер іншій особі чи воно передано іншому наймачеві, який проживає в цій же квартирі.

Як посилався позивач, він із сім'єю у складі чотирьох осіб проживає в квартирі АДРЕСА_1, в якій займає кімнату площею 15,3 кв. м на підставі ордера, виданого за рішенням дирекції Хмельницької обласної філармонії від 19 вересня 1998 року; вони перебувають у черзі як такі, що потребують поліпшення житлових умов, прописані в спірному приміщенні. Вважав, що має підстави для надання його сім'ї кімнат, які звільнились у їхній квартирі.

Суд у порушення вимог ст. ст. 212- 213 ЦПК України цих посилань позивача належним чином не перевірив; не з'ясував до кінця питання як правового статусу будинку, в якому розташовані спірні приміщення, так і самих спірних приміщень, як і правового положення позивача щодо цих приміщень. Не перевірив суд і те, з якою підставою пов'язано перебування позивача на квартобліку та його реєстрація (за місцем проживання в гуртожитку чи жилому будинку).

З'ясування вказаних обставин має значення для вирішення питання застосування до спірних правовідносин положень ст. 54 ЖК України.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення міськрайонного суду без змін, на зазначене уваги не звернув.

За таких обставин ухвалені судові рішення визнати законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 7 липня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.