6-26237св08 Про стягнення боргу за договором передачі векселя, звернення стягнення на предмет застави та відновлення попереднього стану майна - 04.03.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_3товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тренд" (далі - ТОВ "Компанія "Тренд"), товариства з обмеженою відповідальністю "Авенчерс Груп", треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Тренд Лендмарк", товариство з обмеженою відповідальністю "Юнітрейд ЛТД", товариство з обмеженою відповідальністю "Мега-Піксель", про стягнення боргу за договором, звернення стягнення на предмет застави та відновлення попереднього стану боржника за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 листопада 2008 року та касаційною скаргою судді Іванівського районного суду Одеської області ОСОБА_2 на окрему ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 листопада 2008 року,

У липні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 30 квітня 2007 року ним було укладено з ОСОБА_3 договір № 1, відповідно до якого він зобов'язувався передати у власність ОСОБА_3 три простих векселі, емітовані закритим акціонерним товариством "Стахановський машинобудівний завод" (далі - ЗАТ "Стахановський машинобудівний завод"), аОСОБА_3- їх прийняти та сплатити вартість у розмірі 1 млн. 220 тис. грн. Оскільки ОСОБА_3 зобов'язання своєчасно виконано не було, позивач просив суд стягнути з нього борг за вказаним договором. Позивач також зазначав, що згідно з умовами вищевказаного договору ТОВ "Компанія "Тренд", ТОВ "Авенчерс Груп" передали йому під заставу в якості забезпечення зобов'язання ОСОБА_3 належні їм частки в статутних фондах ТОВ "Компанія "Тренд", ТОВ "Тренд Лендмарк" та ТОВ "Юнітрейд ЛТД". Оскільки відповідачі без його згоди здійснили відчуження предметів застави, позивач просив звернути стягнення на предмет застави та відновити попередній стан відповідачів шляхом визнання недійсними угод про відчуження предметів застави; визнати недійсними протоколи загальних зборів та скасувати рішення засновників ТОВ "Компанія "Тренд", ТОВ "Тренд Лендмарк", ТОВ "Юнітрейд ЛТД" від 15 червня 2007 року, якими внесено зміни до установчих документів щодо складу засновників і затверджено нові редакції статутів, визнати недійсною реєстрацію цих змін до установчих документів та поновити їхню попередню державну реєстрацію.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 18 липня 2008 року позов задоволено.

Додатковим рішення Іванівського районного суду Одеської області від 8 серпня 2008 року визначено порядок виконання рішення від 18 липня 2008 року в частині відновлення попереднього стану сторін договору № 1 від 30 квітня 2007 року.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 листопада 2008 року рішення та додаткове рішення районного суду скасовано, провадження у справі закрито. Здійснено поворот виконання рішення Іванівського районного суду Одеської області від 18 липня 2008 року та додаткового рішення від 8 серпня 2008 року.

Окремою ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 листопада 2008 року доведено до відома голови Іванівського районного суду Одеської області про виявлені апеляційним судом порушення районним судом норм процесуального закону.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі суддя Іванівського районного суду Одеської області ОСОБА_4. просить про скасування окремої ухвали апеляційного суду, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду про порушення місцевим судом процесуальних норм права при вирішенні спору.

Касаційна скарга ОСОБА_1. підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга судді Доніна В.С. - задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 квітня 2007 року між ОСОБА_1 ОСОБА_3, ТОВ "Авенчерс Груп", ТОВ "Компанія "Тренд" укладено договір № 1, згідно з умовами якого ОСОБА_1. передав у власність ОСОБА_3три прості векселі емітента ЗАТ "Стахановський машинобудівний завод" вартістю 1 млн. 220 тис. грн. ОднакОСОБА_3своє зобов'язання оплатити вартість зазначених векселів не виконав. У забезпечення виконання зобов'язання сплати вартості отриманих простих векселівОСОБА_3передав ОСОБА_1 у заставу належне йому майно, а саме: частку в статутному капіталі ТОВ "Тренд Лендмарк" у розмірі 350 тис. грн., яка становить 10 % статутного капіталу; частку в статутному капіталі ТОВ "Юнітрейд ЛТД" у розмірі 118 грн., що становить 1 % від статутного капіталу. У зв'язку з тим, що вартість заставленого майна ОСОБА_3була меншою вартості простих векселів, поручителями виступили ТОВ "Компанія "Тренд" та ТОВ "Авенчерс Груп".

Задовольняючи позов ОСОБА_1. суд першої інстанції виходив із того, що відповідачами не виконане зобов'язання, передбачене договором.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд вважав, що спір є корпоративним та непідвідомчий суду загальної юрисдикції.

Проте із зазначеним висновком апеляційного суду не можна погодитись із таких підстав.

Так, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" (483-16) (далі - Закон № 483-V (483-16) ), який набрав чинності 29 грудня 2006 року, передбачив віднесення до розгляду господарських судів справ, що виникають з корпоративних правовідносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Виходячи з аналізу змісту Закону № 483-V (483-16) та ст. 167 ГК України справи, що виникають з корпоративних відносин, - це, по-перше, спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув; по-друге, спори між учасниками (засновниками, акціонерами), що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства та ґрунтуються на корпоративних правах, тобто правах і правомочностях особи, передбачених Законом і статутними документами, у зв'язку з наявністю у цієї особи частки в статутному фонді (майні) господарської організації.

Таким чином, Закон № 483-V (483-16) визначив як предметну підсудність справ - корпоративні спори, так і суб'єктний склад сторін у таких спорах - учасники господарських товариств (акціонери, засновники), у тому числі, які вибули, і господарські товариства та не відносить до таких спорів справи, в яких стороною є інша, ніж зазначено в законі, особа, зокрема фізична особа, в якої відсутня частка в статутному фонді господарського товариства.

Застосовуючи до спірних правовідносин положення Закону № 483-V (483-16) та дійшовши висновку про вирішення судом корпоративного спору, апеляційний суд не звернув уваги на ту обставину, що предметом спору є: по-перше, вимоги фізичної особи ОСОБА_1. до учасника господарських товариств - фізичної особи Коснирєва Є.О., які ґрунтуються на цивільно-правовій угоді - договорі № 1 від 30 квітня 2007 року щодо виконання зобов'язань за цим договором, у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно; по-друге, вимоги фізичної особи, яка не є учасником товариства, до фізичної особи - колишнього учасника товариства та до юридичних осіб - господарських товариств з приводу незаконного відчуження заставленого майна та приведення сторін до попереднього стану.

Таким чином, ураховуючи зміст і характер позовних вимог, суб'єктний склад сторін у справі, в якій позивачем є фізична особа, що не є учасником або колишнім учасником товариства, відповідачів у справі, та роз'яснення, викладені в пп. 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) , висновок апеляційного суду про корпоративний характер спору та його підвідомчість господарському суду є помилковим.

Відповідно до ст. 380 ЦПК України апеляційний суд вирішує питання про поворот виконання у разі скасування рішення суду, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або задоволення позовних вимог у меншому розмірі.

За змістом цієї норми закону поворот виконання полягає в поверненні позивачеві всього отриманого за судовим рішенням, яке згодом було скасоване.

Застосовуючи зазначену правову норму, апеляційний суд не в повній мірі діяв відповідно до її положень.

Ураховуючи те, що порушення й неправильне застосування апеляційним судом норм права при визначенні підсудності спору призвело до постановлення незаконної ухвали про закриття провадження у справі, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Постановляючи окрему ухвалу, апеляційний суд виходив із того, що при вирішенні спору суд першої інстанції допустив істотні порушення процесуальних норм права, які полягали: по-перше, у порушенні правил підсудності; по-друге, у безпідставному застосуванні судом норм ч. 1 ст. 367 ЦПК України про негайне виконання судового рішення та в недотриманні вимог ч. 2 ст. 296 ЦПК України щодо строків направлення до апеляційного суду справи з апеляційними скаргами сторін.

Висновок апеляційного суду про порушення судом першої інстанції процесуальних норм права не можна визнати достатньо обґрунтованим.

Відповідно до ст. 342 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону; скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення; змінює або скасовує ухвалу і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено всупереч нормам процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.