6-27437св08 Про визнання права власності на самочинне будівництво та про визнання права власності на нерухоме майно - 04.03.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Трускавецької міської ради (далі - Виконком), третя особа - ОСОБА_2, про визнання права власності на самочинне будівництво та за зустрічним позовомОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 24 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 жовтня 2008 року,

У вересні 2006 року ОСОБА_1звернулася до суду із зазначеним позовом на підставі п. 5 ст. 376 ЦК України, посилаючись на те що з моменту реєстрації шлюбу в 1971 році зОСОБА_3. вона проживала з ним у будинку її батьків за адресою:АДРЕСА_1 Оскільки площа будинку була невеликою, вони із чоловіком реконструювали господарську будівлю, яка знаходилась на земельній ділянці її батьків, у житловий будинок. Указувала, що у зв'язку з фінансовими проблемами не змогла вчасно оформити документи на зазначений будинок. Після смерті батька будинок батьків успадкував її брат -ОСОБА_2, який приватизував земельну ділянку та відмовився надати дозвіл на оформлення будинку, в якому вона проживала. Для вирішення спору між нею таОСОБА_2Виконком звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про часткову зміну державного акта на право власності на землю. Рішенням Трускавецького міського суду від 15 листопада 2005 року в ОСОБА_2 було вилучено земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинкуАДРЕСА_1. Рішенням Трускавецького міського суду від 24 жовтня 2005 року вказану земельну ділянку поділено між нею та її братом -ОСОБА_2Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1просила визнати за нею право власності на самочинно збудований будинокАДРЕСА_1 Львівської області.

ОСОБА_2. звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1про визнання права власності на нерухоме майно. Указував, що 27 січня 1993 року його батько,ОСОБА_2, заповів йому належний батькові будинок із господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.ІНФОРМАЦІЯ_1рокуОСОБА_2 помер. Посилаючись на те, що він є власником усіх будівель та споруд як єдиний спадкоємець за заповітом свого батька - ОСОБА_2, просив суд про задоволення позову.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 жовтня 2008 року, позов ОСОБА_1задоволено. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзіОСОБА_2 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1та задовольнити його позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 листопада 1994 рокуОСОБА_2 після смерті батька, ОСОБА_2, успадкував будинокАДРЕСА_1

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 листопада 2004 року у власність ОСОБА_2 перейшли дерев'яний житловий будинок "А-1", цегляні вбиральні "Е" і "Ж", металева огорожа "І-3", бетонне замощення "I, II", кран дворовий "К", що розташовані на земельній ділянці розміром 2 730 кв.м (а.с. 8, справи 2-33/08).

Згідно з довідкою-характеристикою, виданою Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (далі - Дрогобицьке МБТІ) від 7 червня 1994 року № 674, крім указаних будівель, на земельній ділянці розташовані самовільно збудовані житловий будинок "Б-1", веранда "А", сараї "Б" і "В" та гараж "Д".

Рішенням Виконкому від 24 грудня 1998 року № 172 земельну ділянку площею 0, 4890 га на АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_2

На підставі рішень Трускавецького міського суду Львівської області від 13 жовтня 2003 року та 15 листопада 2004 року із земельної ділянки ОСОБА_2 вилучена земельна ділянка розміром 2 690 кв.м і надана ОСОБА_1для обслуговування житлового будинку "Б-1" та залишено у власності ОСОБА_2 земельну ділянку розміром 2 200 кв.м з компенсацією йому вилученої земельної ділянки, а рішенням того ж суду від 24 жовтня 2005 року проведено поділ указаних земельних ділянок ( а.с. 10-13).

Рішенням Трускавецької міської ради від 29 червня 2006 року № 17 (пп. 1.3, 4) у власність ОСОБА_1передана земельна ділянка площею 0,22 га, з яких: 0,1 га - для обслуговування житлового будинку, 0, 12 га - для ведення садівництва, та в оренду на 49 років для облаштування заїздуАДРЕСА_1

Задовольняючи позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1права власності на самочинно побудований житловий будинок на підставі п. 5 ст. 376 ЦК України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний, виходив із того, що спірний будинок був реконструйований позивачкою та земельна ділянка їй була виділена на підставі рішення Трускавецького міського суду від 24 жовтня 2005 року під уже збудований житловий будинок.

Проте з такими висновками не можна погодитись, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в судовому порядку у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вирішуючи в судовому порядку позов про визнання права власності на самочинне будівництво, суд не дав оцінки тій обставині, що Виконком своїм рішенням від 30 липня 2004 року № 161 на підставі заяви ОСОБА_1узаконив самовільно збудований житловий будинок присвоїв йому поштову адресу АДРЕСА_1 надав їй дозвіл на користування й проживання в цьому будинку та доручив Дрогобицькому МБТІ підготувати та видати документи про право власності згідно з рішенням (а.с. 19).

Взявши до уваги факт визнання Трускавецькою міською радою права власності ОСОБА_1на самочинне будівництво, суд разом із тим не з'ясував, які перешкоди існують для виконання рішення Виконкому від 30 липня 2004 року № 161 про видачу документів про право власності на спірний будинок.

Крім того, визнаючи за ОСОБА_1право власності на самочинно збудований житловий будинок, суд не врахував, що на підставі ч. 5 ст. 376 ЦК України таке право може бути визнане судом за власником земельної ділянки, якщо: по-перше, це відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, по-друге; якщо будівля відповідає архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, встановленим для житлових будинків і господарських споруд (ч. 3 ст. 375 ЦК України), по-третє; якщо це не порушує права третіх осіб.

Усупереч вимогам закону суд не встановив факт відповідності самочинної будівлі зазначеним нормам і правилам за висновками відповідних органів, до компетенції яких нормативними актами віднесено здійснення такого контролю та подання висновків.

За таких обставин судові рішення в частині задоволення позову ОСОБА_1не відповідають вимогам ст. ст. 212, 213 ЦПК України та підлягають скасуванню.

Що стосується судових рішень у частині позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1., то суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірна будівля переобладнана в житловий будинок із дозволу попереднього власника - батька сторін, ОСОБА_2, за кошти ОСОБА_1і її чоловіка, знаходилась у їхньому користуванні, на момент смерті спадкодавця йому не належала, тому спадкоємецьОСОБА_2 не набув на це майно права власності в порядку спадкування за заповітом.

Рішення суду в цій частині є законним і обґрунтованим.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргуОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 жовтня 2008 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Трускавецької міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання права власності на самочинне будівництво скасувати, передати справу в цій частині на новий розгляд до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.