6-23368св08 Про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах, визнання права власності на майно та про визнання права власності на майно - 04.03.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах, визнання права власності на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1про визнання права власності на майно за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 вересня 2008 року,

У серпні 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3, який помер 9 червня 2007 року; визнання права спільної сумісної власності на майно, а саме: квартируАДРЕСА_1, автомобіль, грошові вклади в банку "Фінанси і кредит" і акціонерному комерційному банку "Трансбанк" (далі - АКБ "Трансбанк") та предмети домашнього вжитку, яке належало ОСОБА_3

ОСОБА_1. свої вимоги мотивувала тим, що вона протягом 13 років, починаючи з квітня 1994 року, перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3 За період спільного проживання вони за рахунок спільних коштів придбали спільне майно.

Просила суд встановити факт перебування у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3, визнати належне йому майно їхньою спільною сумісною власністю та визнати за нею право власності на частину цього майна, набутого за час спільного проживання з ОСОБА_3

У жовтні 2007 року ОСОБА_2. звернулась до суду з позовом доОСОБА_1про визнання права власності на майно.

ОСОБА_2. мотивувала свій позов тим, що 9 червня 2007 року помер її рідний брат -ОСОБА_3., після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно.

Зазначала, що за відсутності заповіту та спадкоємців першої черги за законом вона звернулась до нотаріальної контори як спадкоємець другої черги за законом із заявою про прийняття спадщини у визначений законом строк.

Посилаючись на те, що майно, яке залишилось після смерті її брата - ОСОБА_3 належало йому на праві приватної власності, просила суд визнати за нею в порядку спадкування право власності на квартируАДРЕСА_1, грошові вклади в банку "Фінанси і кредит" і АКБ "Трансбанк", автомобіль "Ауді" та предмети домашнього вжитку.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12 березня 2008 року позовОСОБА_1задоволено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнано за нею право власності в порядку спадкування на: частину квартириАДРЕСА_1 частину автомобіля Ауді - 80, 1994 року випуску, номерний знак ВС 4871; частину грошового вкладу в розмірі 53 тис. грн. у банку "Фінанси та Кредит" та грошового вкладу в розмірі 52 тис. грн. у АКБ "Трансбанк" у м. Львові згідно з договором № 4929 від 4 квітня 2007 року та частину нарахованих відсотків за цим договором. Стягнуто з ОСОБА_2,ОСОБА_1на користь держави судовий збір у розмірі по 847 грн. 81 коп. з кожної та зОСОБА_1витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

Додатковим рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22 липня 2008 року змінено правові підстави задоволення позовних вимог.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18 вересня 2008 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 березня 2008 року залишено без змін. Додаткове рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 липня 2008 року скасовано.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 вересня 2008 року й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 9 червня 2007 року померОСОБА_3. (а.с. 5).

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 17 листопада 1997 року на праві приватної власності належала квартираАДРЕСА_1, автомобіль "Ауді" згідно з технічним паспортом від 19 лютого 2005 року та вклади за депозитними рахунками від 23 березня 2007 року в банку "Фінанси та Кредит" та від 4 квітня 2007 року - в АКБ "Трансбанк" (а.с. 23, 24).

На момент відкриття спадщини у зв'язку з відсутністю заповіту та спадкоємців за законом першої черги спадкоємцем за законом другої черги є сестра померлого - ОСОБА_2., яка подала до нотаріальної контори в установлений законом строк заяву про прийняття спадщини (а.с. 36, 97).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У порушення зазначених процесуальних норм суди належним чином не перевірили доводів і заперечень сторін та наданих ними доказів щодо проживанняОСОБА_1і ОСОБА_3. однією сім'єю без реєстрації шлюбу та набуття ними спірного майна за час спільного проживання.

Так, встановлюючи факт перебуванняОСОБА_1і ОСОБА_3. у фактичних шлюбних відносинах та проживання з ним однією сім'єю без шлюбу до дня його смерті, суд на підставі ст. ст. 70, 74 СК України визнав за ОСОБА_1 право власності на частину спірного майна виходячи з рівності часток чоловіка та жінки в майні, що є об'єктом їхньої спільної сумісної власності.

Ухвалюючи 22 липня 2008 року додаткове рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності факту проживанняОСОБА_1і ОСОБА_3. однією сім'єю протягом 14 років та придбання ними в 1997 році за спільні кошти квартири, на половину якої в силу положень п.1 ст. 17 Закону України "Про власність" позивачка має право.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 та визнаючи за нею на підставі ст. 1262 ЦК України право власності на іншу половину спірного майна, суд виходив із того, що на цю частину майна відкрилась спадщина за законом, на яку вона як сестра померлого спадкодавця другої черги має право (за відсутності спадкоємців за заповітом і спадкоємців першої черги).

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції та скасовуючи додаткове рішення суду, апеляційний суд виходив із невідповідності додаткового рішення суду вимогам ст. 220 ЦПК України та законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не можна погодитись, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, судами встановлено, щоОСОБА_3. придбав квартиру в 1997 році в період чинності Закону України "Про власність" (697-12) .

Відповідно до п. 1 ст. 17 цього Закону майно придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї є їх спільною сумісною власністю при доведеності факту створення спільної сумісної власності членів сім'ї.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (v0020700-95) частка учасника спільної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини з урахуванням ступеня його трудової участі, а за відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою, частки визначаються рівними.

Обґрунтовуючи факт спільного проживанняОСОБА_1з померлим, спільного ведення ними домашнього господарства та придбання за спільні кошти спірного майна на підставі показань свідків, суд усупереч вимогам ст. ст. 57, 60, 62, 64, 212 ЦПК України не дав оцінки запереченням ОСОБА_2 та наданим нею письмовим і іншим доказам про відсутність уОСОБА_1з її братом сімейних відносин, невизнання за життя ним за ОСОБА_1 права власності на квартиру та інше майно, зокрема довідкам про тимчасовий характер проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі ОСОБА_3. і реєстрацію її як піднаймача в 2006-2007 роках (а.с. 39, 41, 105).

Крім того, у договорі купівлі-продажу квартири від 17 листопада 1997 року зазначена ціна продажу - 7 150 грн., у той час як ОСОБА_1. доводила в суді, що вклала 6 тис. доларів США в її придбання (а.с. 62 зв.).

Не дав суд оцінки й тому факту, що з моменту придбання квартири до смерті ОСОБА_3. ОСОБА_1. не зверталась за захистом свого права власності на квартиру з урахуванням тієї обставини, що сам власник квартири до 2006 року не визнавав її права на це майно, а в 2006 році визнав лише тимчасовий характер її права користування цим майном.

У порушення ч. 3 ст. 10, ст. ст. 213, 214 ЦПК України суд не з'ясував питання про те, чи була між сторонами домовленість про створення спільної сумісної власності під час дії Закону України "Про власність" (697-12) , чи мала ОСОБА_1. та чи вкладала вона свої кошти для придбання спірної квартири.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, підставою пред'явлення в суді ОСОБА_1 і ОСОБА_4. позову є смертьОСОБА_3 у зв'язку із чим відкрилася спадщина на майно, яке за доводами ОСОБА_1належало їй з померлим на праві спільної сумісної власності як особі, що перебувала з померлим у шлюбних відносинах.

Ураховуючи те, що ОСОБА_4. подана до нотаріальної контори заява про прийняття спадщини в порядку та строки, встановлені цивільним законодавством, та те, що в разі вирішення судом питання про наявність чи відсутність уОСОБА_1права на спірне майно в порядку Закону України "Про власність" (697-12) і норм ст. ст. 70, 74 СК України не виникає спору про право ОСОБА_2 на спірне майно в порядку спадкування та нею не втрачена в такому разі можливість отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом, не можна погодитися й з рішення суду в частині визнання за ОСОБА_4. права власності на частину спірного майна в порядку спадкування.

При ухваленні зазначеного рішення суди не врахували роз'яснення, викладені із цього питання в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) .

Таким чином, ураховуючи те, що судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони на підставі чч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 березня 2008 року, додаткове рішення від 22 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 вересня 2008 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Залізничного районного суду м. Львова.