Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор'євої Л.І.,

суддів: Балюка М.І., Барсукової В.М.,

Данчука В.Г., Луспеника Д.Д.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів; за зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1 про звільнення від виплати заборгованості за аліментами, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 17 вересня 2008 року,

У травні 2008 рокуОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення виплати аліментів.

У заяві зазначала, що на підставі рішення суду відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання їхньої доньки, проте ухиляється від їх сплати, маючи таку можливість та будучи працездатним. За період з 1 квітня 2007 року до 1 квітня 2008 року утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 4345 грн. Оскільки під час розгляду справи в суді відповідачем погашена така заборгованість, з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила стягнути на її користь неустойку (пеню) за прострочення виплати аліментів у розмірі 8841 грн., надавши відповідний розрахунок.

ОСОБА_2. позов не визнав і звернувся до суду із зустрічним позовом про звільнення від виплати заборгованості зі сплати аліментів, посилаючись на те, що з лютого 2007 року не працює, постійним житлом не забезпечений, пенсію йому не призначено, у нього були відсутні кошти як для сплати аліментів, так і для забезпечення мінімальних власних потреб, тобто відсутня його вина у виникненні заборгованості за аліментами.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 17 вересня 2008 року, позовОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користьОСОБА_1 1195,13 грн. неустойки (пені) за прострочення виплати аліментів та судові витрати. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзіОСОБА_1 просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що розмір неустойки (пені) за прострочення виплати аліментів повинен розраховуватись у розмірі одного відсотка за кожен місяць прострочення несплачених аліментів, а не за весь період прострочення. Підстави для звільнення платника аліментів чи зменшення розміру сплати неустойки відсутні.

Погодитись із такими висновками суду не можна, оскільки до них суди дійшли з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Крім того, Пленум Верховного Суду України в постанові від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) у п. 22 роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Суд вірно виходив із того, що у виникненні заборгованості зі сплати аліментів (спору щодо його розміру немає) наявна вина ОСОБА_2, проте при розрахунку розміру неустойки (пені) за прострочення їх виплати судом неправильно застосований матеріальний закон, оскільки слід виходити із суми несплачених аліментів не за місяць прострочення, а за весь час прострочення.

Судова колегія погоджується з розрахунком неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, наданимОСОБА_1 (а.с. 5), оскільки він відповідає вимогам закону.

Разом з тим колегія суддів вважає, що судом у порушення вимог ст. ст. 10, 212, 214 ЦПК України неналежним чином оцінені доводи ОСОБА_2 щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Зазначаючи відсутність підстав для зменшення розміру неустойки, суд не навів мотивів прийняття такого рішення.

За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 17 вересня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.