6-22244св08 Про усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування збитків і моральної шкоди та про визнання правочину недійсним, відшкодування збитків і моральної шкоди - 04.03.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування збитків і моральної шкоди та за позовом ОСОБА_2 доОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, відшкодування збитків і моральної шкоди за касаційною скаргоюОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 6 серпня 2008 року,

У червні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що є власником земельної ділянки, розташованої АДРЕСА_1 яка межує із земельною ділянкою відповідачки, що розташованаАДРЕСА_2 Улітку 2003 року він замовив робочий проект будівництва жилого будинку, погодив його із сусідами, у тому числі й із суміжним землекористувачем - відповідачкою, та розпорядженням районної адміністрації отримав дозвіл на будівництво. У подальшому через те, що відповідачка самовільно підключилась до встановленого ним газопроводу, між ними виникли неприязні стосунки й ОСОБА_2. відкликала свою згоду на будівництво, у зв'язку з чим він змушений був зупинити будівництво жилого будинку. Проте на цей час його сім'я продала своє житло, а оскільки через неправомірні дії відповідачки добудувати власний будинок він не зміг і значно збільшилися витрати на будівництво, то вимушений був орендувати жиле приміщення, чим йому була завдана матеріальна та моральна шкода.

З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог просив усунути перешкоди з боку відповідачки в будівництві ним жилого будинку й дозволити закінчити будівництво без її згоди, відшкодувати завдану йому матеріальну шкоду в розмірі 699692 грн., моральну шкоду в розмірі 30000 грн. і витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн.

Не визнавши позов, ОСОБА_2. у листопаді 2007 року пред'явила зазначений вище позов до ОСОБА_1, посилаючись на те, що в 2006 року підключила свій жилий будинок до мережі газопостачання через газопровід, побудований за кошти сусідів але відповідач вимагав від неї компенсацію за несанкціоноване підключення й вона сплатила йому 1100 доларів США. Проте пізніше їй стало відомо, що фактично вона уклала з відповідачем правочин по фінансуванню робіт зі збільшення діаметра газової труби, але ОСОБА_1. ніяких дій щодо виконання угоди не здійснив, тобто ввів її в оману та має намір продати земельну ділянку, чим також завдав їй моральної шкоди.

З урахуванням наведеного ОСОБА_2. просила визнати недійсним договір часткової участі в реконструкції системи газопостачання, стягнути з відповідача завдану їй матеріальну шкоду в розмірі 11100 грн. (подвійний розмір сплачених коштів за усною угодою) і моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Ухвалою суду від 3 грудня 2007 року позовні вимоги об'єднані в одне провадження.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 4 квітня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2. не перешкоджати ОСОБА_1. у будівництві жилого будинку, стягнуто з неї моральну шкоду в розмірі 7000 грн. та судові витрати в розмірі 100 грн.; у задоволенні позовуОСОБА_2. відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 6 серпня 2008 року рішення місцевого суду скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 таОСОБА_2. відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ОСОБА_2. судові рішення не оскаржила.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2. безпідставно перешкоджає йому як власнику земельної ділянки у закінченні будівництва жилого будинку, чим завдала матеріальної та моральної шкоди. Відмовляючи в позові ОСОБА_2., суд посилався на те, що не надано доказів на підтвердження укладення між сторонами правочину з реконструкції газопроводу та завдання їй моральної шкоди.

Апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, виходив із того, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі з дотриманням певних державних норм та правил і законодавством не передбачено вимагати погодження (згоду) суміжних землекористувачів, а факт завдання йому моральної шкоди ним не доведено.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів не може погодитись із висновками судів щодо вирішення позову ОСОБА_1, оскільки до них суди дійшли з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1. є власником земельної ділянки поАДРЕСА_1яка межує із земельною ділянкою відповідачки. Розпорядженням Київської районної адміністрації від 17 серпня 2004 року № 1102 йому надано дозвіл на будівництво жилого будинку. ОСОБА_2. спочатку надала погодження з проектом будівництва та на будівництво з узгодженням меж земельних ділянок, проте в подальшому через конфліктні відносини їх відкликала, унаслідок чого позивач призупинив будівництво.

Відповідно до положень ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі. Право власності на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил.

Зокрема, ст. 27 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачено, що під час організації та виконання будівельних робіт зі створення об'єкта архітектури не повинні бути порушені права та інтереси суміжних землекористувачів прилеглих земельних ділянок, власників розташованих на них будинків і споруд.

У ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" зазначено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Таким чином, для можливості будівництва з подальшим введенням в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкта, необхідно отримати письмову згоду суміжного землекористувача.

Зазначені положення законодавчих актів апеляційним судом на порушення вимог ст. ст. 10, 212 ЦПК України не враховані, доводи та заперечення сторін належним чином не оцінені.

Не може залишатися в силі й рішення місцевого суду в частині вирішення позову ОСОБА_1, оскільки, задовольняючи позов та зобов'язуючи ОСОБА_2. не перешкоджати позивачу в будівництві жилого будинку, суд виходив лише з того, що він є власником земельної ділянки та має право на ній зводити будівлі.

Проте на порушення вимог ст. ст. 10, 11, 212, 214 ЦПК України суд не визначився з предметом позовних вимог ОСОБА_1, які з урахуванням його уточнених вимог фактично стосувалися неправомірності відмовиОСОБА_2. у погодженні будівництва та наданні згоди (а.с. 130-132), та не дав оцінки доводам щодо підстав відмови у погодженні будівництва; не зазначив, чи порушуються її права та законні інтереси зазначеним будівництвом, обґрунтовані вони чи безпідставні.

Оскільки вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди залежить від вирішення його позову про усунення перешкод у будівництві, у зазначеній частині судові рішення також підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 4 квітня 2008 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 6 серпня 2008 року в частині вирішення позовних вимогОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення залишити без змін.