Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Одеської залізниці до ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, виконавчого комітету Знам'янської міської ради про визнання ордеру недійсним та виселення з квартири,

У червні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4.,

ОСОБА_5, виконавчого комітету Знам'янської міської ради про визнання ордера недійсним та виселення з квартири.

Позивач зазначав, що сім'я ОСОБА_2 отримала квартиру АДРЕСА_1на підставі протоколу № 4 спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації локомотивного депо Знам'янка Одеської залізниці від 15 серпня 2005 року з умовою звільнення квартириАДРЕСА_1, та надання заяв від усіх повнолітніх членів сім'ї про її реприватизацію.

Одеська залізниця виконала взяті на себе зобов'язання стосовно виділення указаної квартири, на підставі чого виконавчий комітет Знам'янської міської ради видав ордер № 2020 від 20 жовтня 2005 року.

Однак сім'я ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконала, не передала у відповідному порядку належну їм на праві власності квартиру, а навпаки, прописала в цю квартиру батька ОСОБА_2, тому позивач просив визнати недійсним ордер № 2020 від 21 жовтня 2005 року, виданий виконавчим комітетом Знам'янської міської ради, і примусово виселити ОСОБА_1. та членів його сім'ї з наданої їм квартири.

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 листопада 2007 року позов Одеської залізниці задоволено. Визнано недійсним ордер № 2020 від 21 жовтня 2005 року, виданий виконавчим комітетом Знам'янської міської ради, на квартиру АДРЕСА_1. Виселено ОСОБА_1., ОСОБА_2

ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5 зі спірної квартири.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 14 лютого

2008 року рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 листопада 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову Одеської залізниці до ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_3., ОСОБА_5 про визнання ордеру недійсним та виселення з квартири відмовлено.

У касаційній скарзі Одеська залізниця просить скасувати рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2008 року та залишити в силі рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 листопада 2007 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд посилався на положення ст. 47 ЖК України, в якій указано, що норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 кв.м на одну особу, а тому висновки суду про те, що позивачем надавалась спірна квартира з дотриманням установлених норм забезпеченості жилої площі, суперечать нормам закону.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Судом установлено, що сім'я ОСОБА_2 отримала квартиру АДРЕСА_1на підставі протоколу № 4 спільного засідання профспілкового комітета та адміністрації локомотивного депо Знам'янка Одеської залізниці від 15 серпня 2005 року з умовою звільнення квартириАДРЕСА_1 та надання заяв від усіх повнолітніх членів сім'ї про її реприватизацію (а.с.39).

На а.с.10 міститься заява, в якій відповідачі дали згоду на передання належної їм на праві власності квартири в державну власність за умови одержання нового житла в межах встановленої норми жилої площі.

21 жовтня 2005 року виконавчим комітетом Знам'янської міської ради виданий ордер № 2020 на ім'я ОСОБА_1. на сім'ю у складі 5 чоловік (а.с.8) на зайняття трикімнатної квартири жилою площею 45,34 кв.м.

Відповідно до ст. 48 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа в жилому будинку (приміщенні), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

При передачі громадянами житла, що перебуває в їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла в межах встановленої норми жилої площі.

Згідно з п. 53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 (470-84-п) , жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 кв.м жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті.

Відповідності до постанови виконавчого комітету обласної Ради народних депутатів та президії обласної Ради профспілок від 29 грудня 1984 року № 626, рівень середньої забезпеченості жилою площею, який враховується при наданні жилих приміщень у м. Кіровограді, - 7,3 кв.м, в інших населених пунктах - 7,8 кв.м.

Тобто в цьому разі відповідачам повинна надаватись жила площа в розмірі не менше 7,8 кв.м і до 13,65 кв.м на одну особу.

І саме в такому розмірі й надано житло сім'ї відповідачів.

Апеляційний суд помилково вважав, що житло повинно було надаватись у розмірі не менше 13,65 кв.м на одну особу, і саме відсутність такого розміру жилої площі вважав достатньою підставою для відмови у визнанні ордера недійсним.

Таким чином, посилання суду апеляційної інстанції на положення ст. 47 ЖК України, що позивачем надавалась спірна квартира з не дотриманням установлених норм забезпеченості жилої площі, є необґрунтованим.

Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції й відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд послався на те, що з 7 грудня 2005 року (після видачі ордера) у квартирі АДРЕСА_1

28 листопада 2007 року - у спірній квартирі АДРЕСА_1 був прописаний батько відповідачкиОСОБА_6. та що сторони вчасно не вирішили питання про анулювання права власності на приватизоване житло.

Проте для вирішення цього позову дані обставини визначального значення не мають.

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм цивільного процесуального закону, правильно застосовано норми матеріального права.

Апеляційний суд помилково скасував ухвалене згідно із законом рішення суду першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Одеської залізниці задовольнити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 14 лютого

2008 року скасувати, рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 листопада 2007 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.