Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про изначення порядку користування земельною ділянкою та переведення прав орендаря, щодо ОСОБА_1

У листопаді 2007 року Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя звернулася до суду із заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо ОСОБА_1

Зазначала, що ОСОБА_1. знаходиться на податковому обліку в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не було подано податкової декларації про доходи за 2006 рік, що ОСОБА_1. ухиляється від декларування отриманих доходів, просила зобов'язати філію ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк" розкрити банківську таємницю відносно ОСОБА_1 щодо наявності відкритих рахунків та інформації про обсяг і обіг коштів, які надійшли на рахунки протягом календарного 2006 року, із зазначенням найменування контрагентів та коду ЄДРПОУ.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 7 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 31 січня 2008 року, у задоволенні заяви Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя відмовлено.

У касаційній скарзі Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що банк не повинен надавати запитувану заявником інформацію, оскільки податкова інспекція не надала доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1. протягом 2006 року укладав контракти й працював у складі екіпажу (команди) транспортного засобу за кордоном, отримував доходи в іноземній валюті, крім того, податкова інспекція не довела, що ОСОБА_1. узагалі має рахунки у філії ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк".

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Згідно з пп. 1-3 ч. 2 ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів.

Статтею 62 цього ж Закону визначено порядок розкриття банківської таємниці, відповідно до ч. 1 якої інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема: на письмову вимогу суду або за рішенням суду (п. 2 ч. 1 ст. 62 Закону).

Відповідно до підпункту "б" п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з іноземних доходів є платник податку, отримувач таких доходів.

Звертаючись до суду із заявою, Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя відповідно до пп. 2 - 5 ст. 288 ЦПК України зазначила особу, щодо якої вимагається розкриття інформації, що містить банківську таємницю, - ОСОБА_1, найменування та місцезнаходження банку, обґрунтувала необхідність та обставини, за яких вимагає розкрити інформацію, а також зазначила обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, та мету її використання.

Зокрема, заявником було зазначено, що ОСОБА_1., отримавши паспорт моряка, має можливість працювати у складі екіпажу (команди) транспортного засобу за кордоном, отримувати доходи в іноземній валюті, однак за 2006 рік узагалі не подав декларацію про доходи, зазначені обставини викликають обґрунтований сумнів щодо сплати ним податків з іноземних доходів у разі їх отримання та з метою здійснення контролю за сплатою податків тягнуть за собою необхідність отримання податковою інспекцією інформації, яка містить банківську таємницю, а саме про наявність у ОСОБА_1 банківських рахунків у філії ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк" у м. Маріуполі, про обсяг та обіг коштів на рахунках, про його контрагентів.

Таким чином, саме для встановлення факту роботи ОСОБА_1 за кордоном, його роботодавця, а також встановлення факту отримання ОСОБА_1 іноземних доходів і сплати податків із них і звернулася Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя до суду із заявою про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю.

Вирішуючи спір, суд у порушення ст. 290 ЦПК України на зміст вимог Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя, мету й обставини її звернення до суду та відповідні положення закону уваги не звернув і безпідставно відмовив у задоволенні заяви з посиланням на те, що заявником не надано доказів на підтвердження роботи ОСОБА_1 за кордоном, наявності в нього рахунків у відповідних банках.

Підтвердження зазначених фактів шляхом розкриття банківської таємниці і було метою звернення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя до суду із заявою.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 7 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 31 січня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.