Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор'євої Л.І.,

суддів: Балюка М.І., Данчука В.Г.,

Барсукової В.М., Косенка В.Й., -

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за заявою Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області, зацікавлені особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Амос" (далі – ТОВ "Амос"), відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра" (далі – ВАТ КБ "Надра"), про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю, за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі – ДПІ) на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2008 року,

У вересні 2007 року ДПІ звернулася до суду із заявою про розкриття ВАТ КБ "Надра" інформації, що містить банківську таємницю щодо ТОВ "Амос".

Зазначала, що ТОВ "Амос" з 1997 року зареєстровано в ДПІ як платник податків.

21 березня 2007 року до ДПІ надійшов запит Івано-Франківського відділу податкової міліції Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України про надання інформації про місцеперебування службових осіб ТОВ "Амос" та про взаєморозрахунки цього товариства з ТОВ "Радіал-Авто", щодо якого Івано-Франківським відділом податкової міліції Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України здійснюється перевірка.

Посилаючись на зазначені обставини, ДПІ просила ВАТ КБ "Надра" розкрити та надати інформацію про взаєморозрахунки ТОВ "Амос" із ТОВ "Радіал-Авто" у період з 1 квітня 2006 року до 31 липня 2006 року, оскільки за повідомленням директора ТОВ "Амос" реєстрацію цього товариства скасовано, а оригінали документів товариства викрадено, тому іншим шляхом отримати необхідну інформацію неможливо.

Рішенням Печерського районного суду від 10 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2008 року, у задоволенні заяви відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ДПІ просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що підставою для звернення ДПІ до суду із заявою про розкриття банком інформації щодо ТОВ "Амос", яка містить банківську таємницю, став запит начальника Івано-Франківського відділу податкової міліції Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України до ДПІ про надання інформації про взаєморозрахунки ТОВ "Амос" із ТОВ "Радіал-Авто" у період з 1 квітня 2006 року до 31 липня 2006 року та відсутність ТОВ "Амос" за місцем його знаходження й оригіналів документів цього товариства (а.с. 8).

ТОВ "Амос" зареєстровано в ДПІ як платник податків і має розрахункові та інші рахунки у ВАТ КБ "Надра" (а.с. 6, 7).

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 вересня 2006 року державну реєстрацію ТОВ "Амос" скасовано (а.с. 10, 11).

Відмовляючи в задоволенні заяви ДПІ, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із відсутності підстав для розкриття банком банківської таємниці щодо ТОВ "Амос".

Проте з висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською темницею.

Згідно з пп. 1-3 ч. 2 ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта; здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів.

Статтею 62 цього ж Закону визначений порядок розкриття банківської таємниці, відповідно до ч. 1 якої інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема: на письмову вимогу суду або за рішенням суду (п. 2 ч. 1 ст. 62 Закону).

З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що на вимогу відповідних уповноважених державних органів банк вправі надати інформацію, яка містить банківську таємницю, у межах і обсягах, визначених цим та іншими законами, тобто банки надають обмежену законом інформацію.

Зазначені обмеження, у тому числі викладені в ч. 4 ст. 62 Закону, не стосуються випадків надання банком інформації, яка є банківською таємницею, за дозволом клієнта чи за рішенням (вимогою) суду.

Такий висновок узгоджується з п. 3.5 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267 (z0935-06) та главою 12 ЦПК України (1618-15) , що регулює порядок розгляду судом справ про розкриття банківської таємниці ( п. 5 ч. 1 ст. 288, п. 4 ч. 1 ст. 290 ЦПК України).

Зазначені вимоги матеріальних норм права не враховані судами при ухваленні судових рішень.

Так, звертаючись до суду із заявою, ДПІ відповідно до пп. 2-5 ст. 288 ЦПК України зазначила особу, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, – ТОВ "Амос"; найменування й місцезнаходження банків, що обслуговує цю юридичну особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю; обґрунтувала необхідність та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, а також зазначила обсяги (межі розкриття) інформації, що містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.

Зокрема, заявником зазначено, що у зв’язку з позаплановою перевіркою приватного підприємства "Фірма "Інтерлок" (Івано-Франківськ) (далі – ПП "Фірма "Інтерлок") з питання підтвердження правомірності задекларованих до відшкодування з бюджету держави податку на додану вартість (далі – ПДВ) на підставі Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) у звітній податковій декларації за липень 2006 року працівниками Івано-Франківського відділу податкової міліції Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України встановлена наявність взаєморозрахунків між підприємством "Радіал-Авто" по ланцюгу придбання з ТОВ "Амос".

Однак, здійснити зустрічну перевірку ТОВ "Амос" неможливо, оскільки цей платник за юридичною адресою не знаходиться.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", наказів Державної податкової Адміністрації України від 18 серпня 2005 року № 350 (v0350225-05) "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та від 12 листопада 2002 року № 538 (v0538225-02) "Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ" до повноважень ДПІ належить контроль за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ.

З метою попередження безпідставного відшкодування з Державного бюджету України сум ПДВ ДПІ в разі надходження до нього звернення іншого органу ДПІ про проведення зустрічної перевірки контрагента зобов’язана забезпечити її проведення та направити повідомлення до податкового органу, від якого надійшов запит, протягом 10 робочих днів з дня його надходження (пп. 4.4, 4.5, 4.6 Методичних рекомендацій, пп. 5. 7 Наказу № 538).

Таким чином, саме для встановлення правомірності відшкодування з бюджету сум ПДВ за декларацією ПП "Фірма "Інтерлок" по ланцюгу постачання з ТОВ "Амос" виникла необхідність отримання інформації, яка містить банківську таємницю, щодо постачальника – ТОВ "Амос" – про його взаєморозрахунки за задекларований період з 1 квітня до 31 липня 2006 року.

Суд у порушення вимог ст. 290 ЦПК України на зміст заяви ДПІ, мету й обставини її звернення до суду та на відповідні положення закону й інші нормативні акти уваги не звернув і дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про надання інформації, що містить банківську таємницю.

За таких обставин ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2008 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвала оскарженню не підлягає.