Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Одеської області від 27 серпня 2008 року,

У січні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, який у процесі розгляду справи доповнила, посилаючись на те, що 20 листопада 2006 року вона видала нотаріально посвідчену довіреність на ім'я ОСОБА_2 з правом розпорядження належним їй на праві власності автомобілем "Ніссан-Прем'єра". Довіреність видала за пропозицією автослюсара, який ремонтував вказаний автомобіль, з умовою, що цей автослюсар проведе експертизу автомобіля та знайде на автомобіль покупця в строк до 19 грудня 2006 року. До зазначеного строку автомобіль не був повернутий і 19 грудня 2006 року вона скасувала довіреність. 20 січня 2007 року працівниками міліції автомобіль їй повернуто, але вартість автомобіля зменшилась на 18 392 грн. 55 коп, які вона вважає заподіяною їй шкодою від чужого незаконного володіння і просила стягнути цю суму з ОСОБА_2 Крім того, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідачки на її користь 1 170 грн. 38 коп. витрат на її лікування, моральну шкоду у розмірі 20 тис. грн., а також судові витрати в сумі 3 724 грн. 13 коп.

У січні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 10 грудня 2006 року на авторинку у м. Києві придбав у ОСОБА_2, яка діяла на підставі генеральної довіреності від імені ОСОБА_1, автомобіль "Ніссан-Прем`єра" за 10 200 доларів США, що еквівалентно 51 510 грн., які передав відповідачці у присутності свідків. Оформив з ОСОБА_2 письмовий договір без нотаріального посвідчення, але отримав від ОСОБА_2 довіреність на управління та розпорядження зазначеним автомобілем. Після приїзду додому він хотів переоформити автомобіль на своє ім'я, але працівниками міліції зазначений автомобіль був у нього вилучений. ОСОБА_3 вважав, що ОСОБА_2 ввела його в оману, чим заподіяла йому матеріальну та моральну шкоду.

Ухвалою Іллічівського міського суду від 20 грудня 2007 року позови об'єднано в одне провадження.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 25 квітня 2008 року в задоволенні позовів відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 серпня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов ОСОБА_1 та позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 18 392 грн. 55 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 1 170 грн. 38 грн. на відшкодування витрат на лікування, 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, 3 500 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 51 510 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, 3 тис. грн. на відшкодування витрат на юридичну допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2 незаконно володіла автомобілем ОСОБА_1 з 20 листопада 2006 року до 19 грудня 2006 року. Експлуатуючи автомобіль з моменту закінчення строку дії довіреності і до моменту вилучення автомобіля у ОСОБА_3, вартість автомобіля зменшилась. Після вилучення у ОСОБА_3 автомобіля йому не повернуто сплачені ним кошти за автомобіль. Діями ОСОБА_2 заподіяно матеріальну і моральну шкоду ОСОБА_1 та ОСОБА_3

З такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду має бути законним і обгрунтованим. Тобто рішення має бути ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зазначаючи про незаконність володіння автомобілем ОСОБА_2 з 20 листопада до 19 грудня 2006 року, апеляційний суд цей висновок нічим не обгрунтував. Не перевірив доводи сторін про те, що на цей період ОСОБА_1 видавалась довіреність на ім'я ОСОБА_2 на розпорядження автомобілем. Не витребував і не дослідив зміст цієї довіренності.

Дійшовши висновку про те, що ОСОБА_2 експлуатуючи автомобіль з моменту закінчення строку дії довіреності і до моменту вилучення автомобіля у ОСОБА_3, зменшила вартість автомобіля, суд цих обставин не перевірив, у рішенні не послався на докази зібрані та досліджені судом в справі, що стверджують ці обставини.

Не грунтується на матеріалах справи також і висновок суду про те, що діями ОСОБА_2 заподіяно матеріальну та моральну шкоду ОСОБА_1 і ОСОБА_3

Суди безпідставно застосували до цих правовідносин норми ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, які регулюють зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, підставою виникнення яких є неправомірна діяльність (позадоговірні зобов'язання), а не договірні відносини, які вбачаються зі змісту заявлених позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів не може визнати рішення апеляційного суду законним та обгрунтованим, воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 27 серпня 2008 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.