Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про відновлення порушеного права та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 4 червня 2008 року,

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він мешкає в квартирі АДРЕСА_1 та не є споживачем послуг комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (далі - КП "Харківські теплові мережі"), оскільки в його квартирі не має теплоносіїв (батарей), однак відповідач нараховує заборгованість за користування теплом. У квітні 2003 року при проведенні ремонтних робіт ним було виявлено несправність теплоносіїв, що спричинили залиття квартири та не виконували обігрів квартири. У зв'язку із цим він неодноразово звертався до ЖЕУ-36 і в служби відповідача, але ніякої допомоги із цього приводу не отримав. У червні 2004 року він був вимушений самостійно демонтувати всі батареї та встановити електричне обладнання для обігріву квартири. 14 грудня 2004 року він виконав повний фінансовий розрахунок із відповідачем. 20 листопада 2004 року в його квартирі було встановлено прибори, що реєструють споживання холодної та гарячої води. Він звернувся із заявою до відповідача, в якій зазначив, що не буде сплачувати кошти за теплову енергію, яку не споживає. Але, незважаючи на відсутність споживання теплової енергії, відповідач продовжує проводити боргове нарахування за нібито спожиту теплову енергію, що викликало в нього нервові розлади здоров'я.

Тому позивач просив визнати, що він не споживає послуги КП "Харківські теплові мережі" з опалення квартири з червня 2004 року та визнати дії відповідача щодо нарахування боргу з опалення квартири із цього часу незаконними, а також стягнути з відповідача 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 4 червня 2008 року, позов задоволено частково. Визнано, що ОСОБА_1 не споживає послуги КП "Харківські теплові мережі" з опалення квартири АДРЕСА_1 з червня 2004 року, а нарахування боргу із цього часу - незаконним. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги КП "Харківські теплові мережі" посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування судових рішень і передачу справи на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов у частині, що ОСОБА_1 є таким, що не споживає послуги КП "Харківські теплові мережі" з опалення квартири АДРЕСА_1 з червня 2004 року, та нарахування боргу із цієї дати є незаконним, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із доведеності вимог у цій частині позову.

Проте з таким висновком судів повністю погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1.

Як посилався відповідач, їм стало відомо про демонтування опалювальних приладів позивачем з його позовної заяви, про що було складено 22 жовтня 2007 року відповідний акт, до цього останній щодо демонтажу цих систем до КП "Харківські теплові мережі" не звертався.

Суд у порушення вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України цих посилань відповідача належним чином не перевірив та не з'ясував, якими нормативно-правовими актами регулювалось питання обладнання в квартирах автономного опалення на період демонтажу позивачем опалювальних приладів і чи дотримано його було позивачем.

До матеріалів справи приєднано низку заяв позивача, але ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не перевірили та не дали оцінки тому, чи стосувались вони безпосередньо заявленого позову, як і те, чим підтверджується отримання їх відповідачем.

Водночас не звернув суд уваги й на те, що відповідно до п. 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) , споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

За таких обставин, а також ураховуючи взаємопов'язаність заявлених позивачем вимог, ухвалені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу комунального підприємства "Харківські теплові мережі" задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 4 червня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.