Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право на користування жилим приміщенням та за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 22 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 липня 2008 року і касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 22 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 жовтня 2008 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона та ОСОБА_2, ОСОБА_3 зареєстровані й проживали в квартирі АДРЕСА_1. В спірну квартиру вона вселилась у 2000 році, до її вселення в ній проживав її покійний чоловік, його батько ОСОБА_2 проживав періодично, а ОСОБА_3 взагалі не проживала. В липні 2003 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про вселення в спірну квартиру, який в грудні 2003 року було задоволено. Однак не дивлячись на рішення суду ОСОБА_3 у квартиру не вселилась, своїх речей не занесла і квартирою не цікавиться. ОСОБА_2 також не проживає в квартирі понад 3 роки. Тому ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування спірною квартирою.

У жовтні 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою, посилаючись на те, що після вселення ОСОБА_1 у 2000 році в квартиру на правах члена сім'ї, через її негідну поведінку вони були вимушені виїхати з квартири та проживати в різних місцях. У 2003 році за рішення суду ОСОБА_3 була вселена в квартиру, але ОСОБА_1 перешкоджає їй у проживанні, а в 2007 році змінила замки на вхідних дверях квартири, чим фактично позбавила доступу до неї.

Ухвалою Староміського районного суду м. Вінниці від 24 жовтня 2007 року зазначені позови об'єднано в одне провадження.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 22 травня 2008 року, залишеним без змін ухвалами апеляційного суду Вінницької області від 17 липня 2008 року й від 2 жовтня 2008 року, позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування спірною квартирою, а ОСОБА_3 вселено в квартиру. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування рішення районного суду в частині визнання його таким, що втратив право на користування спірною квартирою і ухвали апеляційного суду від 17 липня 2008 року повністю та передачу справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування рішення районного суду в частині відмови в задоволенні її позовних вимог про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування спірною квартирою і в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про вселення та ухвали апеляційного суду від 2 жовтня 2008 року й ухвалення в цій частині нового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Матеріали справи та доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 22 травня 2008 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.