Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3ОСОБА_4 про виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3ОСОБА_1про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1про визнання дійсними договорів купівлі-продажу та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, за скаргою ОСОБА_2 про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 16 січня 2008 року та ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 4 червня 2008 року,

У вересні 1999 року ОСОБА_1звернувся в суд із позовом про виселенняОСОБА_2. із неповнолітньою дитиною з квартири АДРЕСА_1без надання іншого житлового приміщення, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачкаОСОБА_2. відповідно до угоди від 22 липня 1997 року продала вказану квартиру відповідачуОСОБА_4

13 листопада 1997 року ОСОБА_4. продав зазначену квартиру ОСОБА_3., який 8 вересня 1998 року продав цю квартиру ОСОБА_1. Останній просив виселитиОСОБА_2. із неповнолітньою дитиною з квартири, оскільки добровільно відповідачка виконати його вимоги відмовляється.

У лютому 2000 рокуОСОБА_2. звернулася в суд із зустрічним позовом, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1від 22 липня 1997 року, зареєстрований на товарній біржі "Українська біржа нерухомості", у зв'язку із чим визнати всі інші угоди з продажу зазначеної квартири, зареєстровані на цій же товарній біржі, недійсними з підстав недодержання нотаріальної форми посвідчення.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 2 листопада 2007 року позовОСОБА_2. задоволено, у задоволенні позову ОСОБА_1., ОСОБА_3,ОСОБА_3відмовлено. Визнано недійсними договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1

- від 22 липня 1997 року, укладений міжОСОБА_2. та ОСОБА_4, зареєстрований на товарній біржі "Українська біржа нерухомості" відповідно до протоколу біржових торгів № 16 від 22 липня 1997 року;

- від 13 листопада 1997 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_4, зареєстрований на товарній біржі "Українська біржа нерухомості" відповідно до протоколу біржових торгів № 193 від 13 листопада 1997 року;

- від 8 вересня 1998 року, укладений між ОСОБА_4. та ОСОБА_1 зареєстрований на товарній біржі "Українська біржа нерухомості" відповідно протоколу біржових торгів № 540 від 8 вересня 1998 року. ПоновленоОСОБА_2. у праві власності на квартиру АДРЕСА_1Стягнуто зОСОБА_2. 270 грн. судового збору на користь держави.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 16 січня 2008 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1., ОСОБА_3,ОСОБА_3задоволено, у задоволенні зустрічного позовуОСОБА_2. відмовлено. ВиселеноОСОБА_2. разом із неповнолітнім сином - ОСОБА_5із вказаної квартири. Визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 22 липня 1997 року міжОСОБА_2.- та ОСОБА_4 Визнано дійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири, укладений 13 листопада 1997 року між ОСОБА_3. та ОСОБА_4. Визнано дійсним договір купівлі-продажу вказаної квартири, укладений 8 вересня 1998 року між ОСОБА_4. та Діденком О.В.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 4 червня 2008 року ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції залишено без зміни.

До Верховного Суду України надійшла скаргаОСОБА_2. про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 16 січня 2008 року та ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 4 червня 2008 року у зв'язку з винятковими обставинами з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України, в якій вона просить скасувати вказані судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодилася й колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України виходив із того, що всі оспорювані угоди зареєстровані на біржі і в тексті кожної з них зазначено, що останні на підставі ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" не підлягають нотаріальному посвідченню, учасники угод упродовж 1997-1998 років за відповідним посвідченням до нотаріальних контор не зверталися. З матеріалів справи вбачається, що угода купівлі-продажу квартири від 22 липня 1997 року сторонами виконана повністю. Так, текст угоди містить підпис про отримання в цей день продавцемОСОБА_2. за продану квартиру 5 400 грн. Крім того, те, що угода купівлі-продажу носила реальний, а не удаваний характер, свідчить зняття з реєстрації попереднього власника,ОСОБА_2., разом із неповнолітнім сином із проданого житла.

Обставини неоднакового застосування Верховним Судом України одного й того самого положення закону скаржниця підтверджує ухвалою колегії судів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_6ОСОБА_7а до ОСОБА_8 ОСОБА_9 про визнання договорів купівлі-продажу квартир недійсними, відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_8 ОСОБА_9 до ОСОБА_6ОСОБА_7а про визнання договорів купівлі-продажу квартир дійсними.

Сторони також уклали договори купівлі-продажу квартир на товарній біржі і в подальшому їх нотаріально не посвідчили.

На момент укладення зазначених договорів вони не були нотаріально посвідчені, хоча й підлягали обов'язковому нотаріальному посвідченню (ст. 227 ЦК УРСР, ч. 1 ст. 55 Закону України "Про нотаріат"), тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР такий договір не може бути визнаний дійсним.

Ухвалою колегії судів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12 грудня 2007 року скасовано рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційної суду Полтавської області від 25 червня 2007 року та залишено в силі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 квітня 2007 року, оскільки суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про визнання договорів дійсними, неправильно застосував ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР та не звернув увагу на роз'яснення викладені в ч.ч. 2, 3 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) .

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції не врахували, що відповідно до ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) зі змінами та доповненнями роз'яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному по­свідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах).

Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Вирішуючи спір, суди апеляційної та касаційної інстанцій зазначених вимог не врахували та дійшли помилкового висновку, що оспорювані угоди не підлягають нотаріальному посвідченню, оскільки вони зареєстровані на товарній біржі.

Крім того, суди не звернули уваги на те, щоОСОБА_2., ОСОБА_4.,ОСОБА_3., ОСОБА_1не були членами біржі або брокерами, тому згідно зі ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" від 10 грудня 1991 року спірні договори купівлі-продажу квартири не можуть бути визнані біржовими операціями.

З огляду на викладене ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції, який повинен урахувати наведене і залежно від установленого вирішити спір.

Керуючись ст. 358 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 16 січня 2008 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 4 червня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.