Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ДП "Східний ГЗК"), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровограді про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 2 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2008 року,

У березні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що протягом 23 років і 11 місяців працював на шахті "Інгульська" ДП "Східний ГЗК" на посаді підземного машиніста електровозу. Висновком МСЕК від 29 листопада 2006 року йому встановлено 55% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи внаслідок професійного захворювання, яке виникло у зв'язку з дією шкідливих виробничих факторів у період перебування в трудових відносинах із відповідачем. Просив стягнути з ДП "Східний ГЗК" моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров'я, у сумі 100 тис. грн. Після уточнення позовних вимог у судовому засіданні позивач просив стягнути з кожного з відповідачів по 50 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої втратою працездатності.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 2 липня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 2 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким стягнути з ДП "Східний ГЗК" на його користь 50 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи в позові, суд виходив із того, що згідно із Законом України "Про охорону праці" (2694-12) відшкодування моральної шкоди здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) . Право позивача на отримання виплати за моральну шкоду виникло в період дії Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , яким було зупинено дію статей Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , якими обов'язок відшкодування моральної шкоди покладається на Фонд.

На підставі наведеного суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Висновок суду не відповідає вимогам матеріального права.

Судом установлено, що ОСОБА_1. працював на шахті "Інгульська" ДП "Східний ГЗК". 17 березня 2006 року його було звільнено за станом здоров'я. Тяжкі та шкідливі умови праці протягом тривалого часу призвели до виникнення в нього професійного захворювання. Висновком МСЕК від 29 листопада 2006 року йому встановлено 55% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності внаслідок професійного захворювання, яке виникло у зв'язку з дією шкідливих виробничих факторів.

У зв'язку з утратою чинності положеннями ст. ст. 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( Закон України від 23 лютого 2007 року №717-V (717-16) ) щодо обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, спірні правовідносини регулюються ст. 237-1 КЗпП України.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Частиною 2 цієї статті встановлено, що порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Таким законодавством є відповідні норми ЦК України (435-15) , зокрема, ч. 3, 4, 5 ст. 23, п. 1 ст. 268 (435-15|268) , ст.ст. 1167, 1168 цього Кодексу.

Ураховуючи наведене, висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про відсутність підстав для задоволення позову є передчасним.

Таким чином, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, а тому на підставі ч. 2 ст. 338 ЦПК України рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 2 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.