Колегія суддів Судової палати

у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист гідності, честі та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

У червні 2006 рокуОСОБА_1звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3. про захист гідності, честі та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн., посилаючись на те, що вона працює селищним головою Затоківської селищної ради, а відповідач - директор бази відпочинку "Бриз", розташованої у Лиманському рекреаційному районі смт. Затока, який не згідний з рішенням селищної ради про виділення земельної ділянки в районі бази відпочинку "Бриз", поширив про неї ганебні відомості, які не відповідають дійсності. Зокрема, на проведених зборах громадськості у актовому залі виконкому Затоківської селищної ради 10 січня 2005 року ОСОБА_3. поширив друковану інформацію, назвавши її як "Відкритий лист Президенту України", в якому вказав, що вона (ОСОБА_1.) займається:

"...Залякуванням одних підприємців, яких більшість, маніпулюючи іншими (головне не безкоштовно), вона насамперед вирішує свої особисті проблеми".

"...Розбиті дороги, відсутнє освітлення, забруднені вулиці, купи сміття, відсутність набережної, відсутність значних курортно-розважальних об'єктів - хто прийде відпочивати на цей "курорт".

"....Сьогодні пані ОСОБА_1зайнята більш значною справою - продажем земель на березі моря. Земля продається не сотками, а гектарами ..."

"...Пані ОСОБА_1виконує тільки представницькі функції - особисто виїжджає з покупцями на місце, де вирішує всі фінансові питання..."

"... Не важко догадатися в чиїх кишенях осідають величезні гроші. Так в 2004 році була продана вся прибережна зона й пляжі в Лиманському курортному районі, а тендерів, конкурсів і аукціонів на ці земельні ділянки ніхто не проводив...",

"...При розробці генерального плану Затоки виключила слово "курорт",

"...Така антидержавна, корупційна діяльність керівництва Затоківської селищної ради вимагає негайної уваги з боку компетентних органів і нової влади."

"....Затоківському ВУЖКХ виділяються мільйони дотацій, куди діваються сотні тисяч гривень вкладених на будівництво селищної лікарні, яку не можуть побудувати вже п'ять років...",

"...При цьому самий головний у Затоці забудовник, будується дуже швидко".

Вважає, що зазначена інформація є недостовірною та принижує її гідність, честь та ділову репутацію. Просила зобов'язати ОСОБА_3. спростувати поширену ним недостовірну інформацію на аналогічних зборах громадськості смт. Затока, а також в аналогічному "Відкритому листі Президенту України".

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 червня 2006 року позовОСОБА_1. доОСОБА_3. задоволено та визнано відомості, розповсюджені ОСОБА_3. у "Відкритому листі Президенту України" від 10 січня 2005 року недостовірними і такими, що принижують гідність, честь і ділову репутацію позивачки. Зобов'язаноОСОБА_3. спростувати розповсюджені ним недостовірні відомості на аналогічних зборах громадськості смт. Затока, а також в аналогічному "Відкритому листі Президенту України". Стягнуто з ОСОБА_3. на користьОСОБА_1. 30 000 грн. моральної шкоди та 1 500 грн. сплаченого державного мита.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 6 листопада 2006 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 червня 2006 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3. ставиться питання про скасування вказаних рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із того, що поширенням ОСОБА_3. на загальних зборах громадськості в актовому залі виконкому Затоківської сільради 10 січня 2005 року недостовірної інформації та оголошенням друкованої інформації у "Відкритому листі Президенту України" відносноОСОБА_1., він принизив її гідність, честь та ділову репутацію, чим завдав моральної шкоди.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до вимог ст. 40 Конституції України громадяни мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Судам, при розгляді справи, необхідно було мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається у зазначені органи із заявою, в якій зазначається та чи інша інформація, яку зазначений орган компетентний перевірити і дати відповідь, проте у ході перевірки вони не знайшли свого підтвердження, дана обставина не може сама по собі бути підставою для притягнення зазначеної особи до цивільно-правової відповідальності, так як у даному випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Крім того, суди не дали належної оцінки поясненням відповідача відносно того, що у Відкритому листі на адресу Президента України від 10 січня 2005 року він просив гаранта Конституції України (254к/96-ВР) доручити компетентним контролюючим органам провести перевірки законності відчуження та виділення земельних ділянок на узбережжі Чорного моря та провести перевірки законності використання бюджетних коштів Затоківською селищною радою, а також не було доведено факту оголошення зазначеного листа ОСОБА_3. на загальних зборах громадськості у смт. Затока.

Також судам при вирішенні справ про захист гідності і честі за участю посадових осіб слід було врахувати положення абз. 6 п. 3 рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8 рп/2003, в якому вказано на особливості реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових осіб та службових осіб. Межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої інформації щодо звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.

Разом з тим, для задоволення позову судам слід було встановити, в установленому ЦПК України (1618-15) порядку, що відповідач, поширюючи зазначену інформацію не мав для цього ніяких фактичних підстав, а мав намір завдати шкоди особистим немайновим правам позивачки.

З огляду на викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 6 листопада 2006 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.