Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" до ОСОБА_1 про відшкодування збитків за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 3 жовтня 2007 року й ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 25 березня 2008 року,

У травні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (далі - ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 6 квітня 2007 року під час проведення перевірки дотримання Правил користування електричною енергією для населення за місцем проживання відповідачки було виявлено факт безоблікового використання електричної енергії, унаслідок чого товариству завдано збитків у розмірі 7 522 грн. 94 коп. Тому позивач просив стягнути з відповідачки зазначену суму збитків та судові витрати.

Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 3 жовтня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 25 березня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення.

Касаційна скарга товариства підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відносини з приводу постачання фізичним особам та отримання ними електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24 - 27 Закону України від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів від 26 липня 1999 року №1357 (1357-99-п) .

Постачання фізичним особам електроенергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією.

Крім того, за змістом п. 1.2 зазначених Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17 жовтня 2005 року № 910) і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 року за № 417/1442 (z0417-96) , споживачами електричної енергії - населенням - є фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької діяльності.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що власницею будинку АДРЕСА_1була ОСОБА_2, яка померлаІНФОРМАЦІЯ_1Після смерті останньої її донька, ОСОБА_1, свідоцтво про право на спадщину не отримувала.

Разом із тим згідно з поясненнямиОСОБА_1 після смерті матері вона користувалася електричною енергією в указаному будинку та вносила за неї плату (а.с. 21, 43, 45).

Таким чином, суд не з'ясував, чи не засвідчувала поведінка сторін їхню волю до настання відповідних правових наслідків і чи не виникли у них договірні правовідносини на умовах, передбачених Законом України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) та Правилами.

За змістом ч. 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії несе відповідальність і за порушення умов договору з енергопостачальником і за порушення правил користування електричною енергією згідно із законодавством України.

Відповідно до акта ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" від 6 квітня 2006 року № 16573 у зазначеному будинку було виявлено включення потужності електроприладів будинку другим вводом поза обліком електролічильника, зокрема підключення кабелем із горища будинку автомата, який знаходився в коморі будинку.

Крім того, згідно з поясненнями відповідачки (а.с. 43) електричною енергією в спірному будинку користувався також її брат, який пускав квартирантів до цього приміщення.

Однак суди наведеного не врахували, у порушення ст. ст. 10, 212, 213 ЦПК України належним чином не перевірили пояснення представника ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" про те, що ОСОБА_1 фактично користувалася електричною енергією в будинку АДРЕСА_1 не звернули уваги на показання відповідачки щодо користування електричною енергією її братом, у зв'язку із чим були позбавлені можливості встановити осіб, які користувалися електричною енергією в указаному будинку та яких можна віднести до споживачів електричної енергії.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" задовольнити частково.

Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 3 жовтня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 25 березня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.