Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки "Карат" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту,

У квітні 2007 року кредитна спілка "Карат" (далі - КС "Карат") звернулася з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 31 грудня 2004 року ОСОБА_1. уклав договір кредиту № 1414/2 з КС "Карат" на суму 30 тис. грн. Для забезпечення договору кредиту був укладений договір застави № 1414/2 від 31 грудня 2004 року, згідно якого відповідач надав під заставу майно: автомобіль та деревообробний станок, одночасно був укладений договір поруки № 1414/2 від 31 грудня 2004 року.

Відповідно до умов договору кредиту КС "Карат" зобов'язалася надати кредит у розмірі 30 тис. грн. на споживчі цілі строком на один місяць з

31 грудня 2004 року до 31 січня 2005 року під відсотки, виходячи з 72% річних. При цьому, при порушенні зобов'язань по погашенню кредиту Позичальник зобов'язався сплачувати КС "Карат" відсотки в подвійному розмірі від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Проте узяті на себе зобов'язання ОСОБА_1 вчасно виконані не були і 23 січня 2005 року продовжено термін дії договору кредиту до 2 лютого

2006 року, одночасно був продовжений термін дії договору застави та договору поруки.

Позивач просив суд стягнути з відповідача борг по договору кредиту 30 тис. грн., борг за користування кредитом 45 567 грн. 11 коп., відсотки за прострочений термін виплати кредиту 91 134 грн. 22 коп.

Заочним рішенням Куп'янського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2008 року, позов кредитної спілки "Карат" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки "Карат" заборгованість по кредиту в сумі 30 тис. грн. та заборгованість за користування кредитом у сумі 91 134 грн. 22 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалені в справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про кредитні спілки", кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону.

За правилами ст. 5 Закону України "Про кредитні спілки", кредитні спілки в Україні діють відповідно до цього Закону, інших законів України та виданих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Абзацом третім ч. 1 ст. 21 цього Закону передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Частиною 4 ст. 8 указаного Закону "Про кредитні спілки" (2908-14) передбачено, що ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 34 зазначеного Закону та ч. 4 ст. 8 Закону України "Про кредитні спілки" діяльність з надання фінансового кредиту підлягає обов'язковому ліцензуванню.

На підставі ч. 2 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" здійснення діяльності з надання фінансових кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до норм матеріального права України, що діяло під час укладення кредитного договору № 1414/2 від 31 грудня 2004 року між сторонами на споживчі цілі, КС "Карат" повинна була мати необхідний обсяг цивільної дієздатності для видачі кредиту на зазначених в ньому умовах.

Судом встановлено, що 31 грудня 2004 року ОСОБА_1. уклав договір кредиту № 1414/2 з КС "Карат", для забезпечення договору кредиту був укладений договір застави № 1414/2 від 31 грудня 2004 року, згідно якого відповідач надав під заставу майно: автомобіль та деревообробний станок, одночасно був укладений договір поруки № 1414/2 від 31 грудня 2004 року.

Згідно п. 3.1 указаного договору ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати не пізніше 31 числа кожного місяця кредит, а також плату за користування кредитом, яка розраховується виходячи з ставки 72 % річних від несплаченої суми кредиту за кожен день його використання.

Згідно п. 3.6 зазначеного договору при порушенні строків сплати кредиту та відсотків позичальник сплачує відсотки в подвійному розмірі від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (а.с.7).

Також з метою своєчасного повернення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом в забезпечення виконання договору між сторонами був укладений договір застави № 1414/2 від 31 грудня 2004року (а.с.8), а 31грудня 2004 року в забезпечення виконання зобов'язань був укладений договір поруки (а.с. 10).

Оскільки кредит не був повернений у встановлений строк, суд вважав, що з відповідача на користь кредитної спілки слід стягнути суму основного боргу, відсотки за користування кредитом та подвійний розмір відсотків за несвоєчасне виконання зобов'язання за період з лютого 2005 року по 12 березня 2007 року, що по суті являється неустойкою.

Установивши зазначені обставини, суд разом з тим не з'ясував, за рахунок яких коштів надавався кредит - капіталу самої кредитної спілки чи залучених коштів та чи на час укладення кредитного договору позивач отримав ліцензію на право здійснення діяльності з надання таких фінансових послуг а, відтак, чи ґрунтуються на законі умови договору в частині процентів за користування отриманими коштами. В той же час це має правове значення, оскільки в разі незаконності надання фінансових коштів у позику під проценти (фінансовий кредит), поверненню підлягає лише сума, отримана в позику.

Крім того, навіть при наявності ліцензії, судом не враховано, що до вимог про стягнення пені (неустойки) застосовується спеціальна позовна давність, встановлена ст. 258 ЦК України 2003 року - в один рік.

На зазначені недоліки не звернув уваги і апеляційний суд, не перевірив доводи апеляційної скарги і залишив рішення суду першої інстанції без зміни.

За такого порушення норм матеріального і процесуального права судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Куп'янського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 січня

2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.