Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Каланчацької селищної ради,треті особи: ОСОБА_3,ОСОБА_4, Каланчацька державна нотаріальна контора,Каланчацький районний відділ земельних ресурсів, про визнання права власності на земельну ділянку за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 18 вересня 2007 року,

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15 листопада 2005 року він купив у відповідача ОСОБА_2 приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8 із будівлі магазину літ. "А", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 125,7 кв.м.

Посилався на те, що відповідно до ч.1 ст. 377 ЦК України при придбанні будівель до нього переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Просив припинити право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, на якій знаходиться належне йому нерухоме майно, визнати за ним право власності на земельну ділянку та зобов’язати Каланчацьку селищну раду видати йому державний акт на право власності на земельну ділянку, що знаходиться під придбаною ним будівлею.

У лютому 2007 року позовні вимоги доповнив, просив скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку від 3 серпня 2006 року, виданий приватному підприємцю ОСОБА_2 (а.с.68-69).

Також просив визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15 листопада 2005 року таким, згідно з яким відбувся факт купівлі-продажу земельної ділянки, на якій розташоване продане нерухоме майно (а.с.95).

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 8 червня 2007 року позов задоволено частково. Припинено право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку під приміщеннями 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8 із будівлі магазину літ. "А", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і на земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування цього магазину, площею 181 кв.м., та визнано право власності на вказані земельні ділянки за позивачем.

Скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХС №075887 від 3 серпня 2006 року в частині права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку під приміщеннями 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8 із будівлі магазину літ. "А", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і на земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування цього магазину, площею 181 кв.м.

Зобов’язано Каланчацьку селищну раду видати ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку під приміщеннями"1-1,1-2,1-3,1-4,1-5,1-6,1-7,1-8 із будівлі магазину літ. "А", що знаходиться в АДРЕСА_1 і на земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування цього магазину площею 181 кв.м.рішенням апеляційного суду Херсонської області від 18 вересня 2007 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. У решті – рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив із того, що відповідачу земельна ділянка під приміщеннями, які він продав, належала на праві власності і відповідно до ст.120 ЗК України (у редакції, чинній на час купівлі-продажу приміщення) перехід права власності на нерухомість не тягне за собою автоматичного переходу права власності на земельну ділянку. При переході права власності на будівлю право власності на земельну ділянку може переходити на підставі цивільно-правової угоди.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Каланчацької селищної ради від 16 липня 1999 року № 95 відповідачу ОСОБА_2 було надано земельну ділянку у постійне користування під розміщення торгових точок у розмірі 388 кв.м (а.с.162).

27 липня 2000 року відповідач отримав свідоцтво про право власності на будівлю магазину – кафе.

Відповідач приватний підприємець ОСОБА_2 відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу 2 жовтня 2001 року купив у Каланчацької селищної ради земельну ділянку площею 388 кв.м у межах згідно з планом, передану для здійснення підприємницької діяльності. Договір зареєстровано у Каланчацькому районному відділі земельних ресурсів 5 жовтня 2001 року №5 (а.с.8).

Належну відповідачу будівлю магазину – кафе він продав трьом особам: позивачу Дяговцю 15 листопада 2005 року, третій особі ОСОБА_3 - 5 грудня 2005 року (а.с.90) та ОСОБА_4 – 15 листопада 2005 року (а.с.136).

Заяву про розробку технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку в зв’язку з її купівлею відповідачем було подано 02 серпня 2006 року (а.с.166) після продажу розташованої на ній будівлі магазину – кафе. Для отримання державного акта на земельну ділянку він надав договір купівлі-продажу земельної ділянки та дублікат документа про право власності на будівлю магазину – кафе (а.с.176).

Державний акт видано відповідачу 3 серпня 2006 року, цільове призначення ділянки – для розміщення магазину – кафе (а.с.42).

За змістом ст.ст.125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації. Документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, є державний акт про право власності на земельну ділянку.

Наведене свідчить, що на час укладення договору купівлі-продажу приміщень із позивачем відповідач у встановленому законом порядку державний акт на право власності на земельну ділянку не отримав, тобто не набув права власності на неї, тому відповідно до ст.120 ЗК України укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки та його нотаріальне посвідчення було неможливим.

За таких обставин висновок апеляційного суду про право власності відповідача на спірну земельну ділянку на час продажу магазину – кафе не відповідає обставинам справи та застосування апеляційним судом положень ст. 120 ЗК України щодо переходу права власності на земельну ділянку за цивільно-правовою угодою є неправильним.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Зі змісту договору купівлі-продажу вбачається, що розмір земельної ділянки в ньому не визначений.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що можливість отримання особою державного акта на право власності на земельну ділянку, на якій розміщений об’єкт нерухомості, що належить на праві власності іншій особі, законодавством не передбачена, проте помилково скасував державний акт лише частково та внаслідок цього припинив право власності на частину земельної ділянки.

Оскільки на час подання заяви про видачу державного акту та на час отримання державного акту на земельну ділянку відповідач вже не був власником будівель, які розміщені на цій земельній ділянці, то державний акт видано йому незаконно і його слід скасувати повністю.

Апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог, помилково відмовив в задоволенні цих вимог, тому рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про скасування державного акта повністю та припинення права власності відповідача на земельну ділянку.

Оскільки питання надання земельної ділянки у власність або користування відноситься до відання місцевої ради, а питання видачі державних актів на право власності на земельну ділянку – до структурних підрозділів Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України, то суд першої інстанції, вирішивши питання щодо визнання права власності на земельну ділянку за позивачем та зобов’язавши видати йому державний акт про право власності на земельну ділянку, вийшов за межі своєї компетенції. Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував в цій частині рішення суду першої інстанції і правильно відмовив в цій частині позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 336, 341, ч.2 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 8 червня 2007 року в частині часткового скасування державного акта та часткового припинення права власності на земельну ділянку та рішення апеляційного суду Херсонської області від 18 вересня 2007 року в частині відмови в задоволенні позову про припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку та часткове скасування державного акту на право власності на земельну ділянку загальною площею 181 кв.м скасувати.

Ухвалити нове рішення в цій частині позовних вимог.

Скасувати державний акт серії ХС №075887 від 03 серпня 2006 року на право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виданий приватному підприємцю ОСОБА_2.

У решті – рішення апеляційного суду залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.