Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, спеціалізованого державного підприємства "Укрспец’юст", центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції у Миколаївській області, кредитної спілки "Злагода", ОСОБА_8, товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість", Миколаївського щотижневика "Партнер-Інформ", Державного казначейства України, приватного підприємця ОСОБА_9, треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11, Перша Миколаївська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Машкова Наталія Михайлівна, про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна й свідоцтва про право власності та стягнення грошової суми за касаційною скаргою Державного казначейства України та касаційною скаргою ОСОБА_7, поданої її представником – ОСОБА_13, до якої приєдналося Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області, на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 грудня 2008 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 19 лютого 2009 року,

У березні 2006 року ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом, в якому зазначала, що в порядку виконання судового рішення про стягнення з її чоловіка, ОСОБА_14, та сина, ОСОБА_15, 16 737 грн. 45 коп. боргу на користь КС "Злагода" судовим виконавцем накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка придбана ними під час шлюбу і є їхньою спільною із ОСОБА_14 власністю. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_14 помер, а 1 жовтня 2004 року квартиру продано з прилюдних торгів ОСОБА_7

Вважаючи, що продажем квартири порушені її права як співвласника цієї квартири та спадкоємця ОСОБА_14, позивачка просила визнати прилюдні торги недійсними.

рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 грудня 2008 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано недійсними прилюдні торги в частині продажу нерухомого майна – квартири АДРЕСА_2 та свідоцтво про придбання цього нерухомого майна від 1 грудня 2004 року. Стягнуто на користь ОСОБА_7 із центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції 22 849 грн. 01 коп., зі СДП "Укрспец’юст" - 8 838 грн., з КС "Злагода" 16 737 грн. 45 коп., з Державного казначейства України 1 673 грн. 74 коп. Розподілено судові витрати.

рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 19 лютого 2009 року рішення суду першої інстанції змінено. Зменшено суму стягнення із цнтрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції на користь ОСОБА_7 з 22 849 грн. 01 коп. до 21 850 грн. 81 коп. У решті рішення залишено без змін.

У касаційних скаргах, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, Державне казначейство України просить ухвалені судові рішення скасувати й направити справу на новий судовий розгляд, а ОСОБА_7, до скарги якої приєдналося Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області, просить судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про визнання прилюдних торгів недійсними, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що торги проведені з порушенням Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) та прав позивачки, як співвласниці спірної квартири.

Погодитись із таким висновком судів не можна з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Закон України "Про виконавче провадження" (606-14) визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувачі і боржники. Вони мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, заявляти клопотання, брати участь у проведенні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають в ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заявляти відводи та оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуються іншими правами, наданими вказаним Законом.

Згідно з розділом VII ЦПК України (1618-15) боржники мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб) порушені їх права чи свободи.

В разі обґрунтованості скарги суд своєю ухвалою зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Ні боржник ОСОБА_14, ні ОСОБА_6 як правонаступник ОСОБА_6 у виконавчому провадженні після смерті останнього своїх обов’язків не виконали й своїми правами у відкритому в березні 2004 року виконавчому провадженні не скористалася, дій виконавчої служби в передбаченому законом порядку не оскаржували, а ОСОБА_6 пред’явила позов до виконавчої служби та покупця спірного жилого будинку з публічних торгів про визнання їх недійсними з поверненням будинку, що не передбачено законодавством, яке регулює примусове виконання судових рішень або рішень інших органів (посадових осіб), на які посилалися суди.

Крім того, суди не звернули уваги на те, що ОСОБА_7 є добросовісним набувачем спірного майна (квартири).

Визнавши свідоцтво про придбання нею спірного нерухомого майна з прилюдних торгів недійсним, суд порушив вимоги ч. 2 ст. 388 ЦК України, згідно з якою майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Права ОСОБА_6, за захистом яких вона звернулася до суду, діями відповідачів не порушені.

До того ж, стягнувши із центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції на користь ОСОБА_7 22 849 грн. 01 коп., які апеляційним судом змінені до 21 850 грн. 81 коп., суди залишили поза увагою й те, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 квітня 2006 року, яка набрала законної сили, провадження у справі відносно центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції закрито.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Державного казначейства України та касаційну скаргу ОСОБА_7, подану її представником - ОСОБА_13, до якої приєдналося Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області, задовольнити.

рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 грудня 2008 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 19 лютого 2009 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, спеціалізованого державного підприємства "Укрспец’юст", центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції у Миколаївській області, кредитної спілки "Злагода", ОСОБА_8, товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість", Миколаївського щотижневика "Партнер-Інформ", Державного казначейства України, приватного підприємця ОСОБА_9, треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11, Перша Миколаївська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Машкова Наталія Михайлівна, про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна й свідоцтва про право власності та стягнення грошової суми – відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.