Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовомОСОБА_1,ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Бударіної Тетяни Арефіївни, виконавчого комітету Рівненської районної ради, третя особа - приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Олинець В.П., про визнання права власності, визнання свідоцтва про право власності та договору дарування частково недійсними,

У грудні 2006 року позивачі, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначали, що проживають у будинку АДРЕСА_1. Указане господарство відносилося до колгоспного двору, головою якого бувОСОБА_10., членами цього колгоспного двору булиОСОБА_5 - дружина,ОСОБА_6. - донька, ОСОБА_7. - зять, ОСОБА_8 - онук, ОСОБА_9. - онука.

ІНФОРМАЦІЯ_1 роціОСОБА_10. помер, аІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_11. (його дружині) було видано свідоцтво про право власності на будинок.

Позивачі указували, що майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної власності, частки є рівними, а тому кожному з них повинно належати по 1/6 частині будинку.

З прийняттям Закону України "Про власність" (697-12) припинилося існування колгоспного двору, а тому видача свідоцтва на ім'я ОСОБА_11. є незаконним.

Після набрання чинності вказаним законом на частку ОСОБА_10. відкрилася спадщина, яку фактично прийняли ОСОБА_11. (дружина) таОСОБА_12. (донька), а тому їх частки в будинку становлять по .

23 грудня 2000 року ОСОБА_11. подарувала весь будинок доньці ОСОБА_13. - відповідачці в справі. У 2003 році ОСОБА_11померла. Про існування договору дарування їм стало відомо в 2004 році.

Посилаючись на те, що ОСОБА_11. мала право розпорядитися лише своєю часткою в будинку, уточнивши позовні вимоги, позивачі просили поновити їм строк звернення до суду та визнати заОСОБА_12. право власності на частину будинку, за ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4. - на 1/6 частину будинку за кожним. У частині визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на будинок, виданого на ім'я ОСОБА_11., просили заяву залишити без розгляду. Крім того, просили визнати недійсним договір дарування будинку, укладений між ОСОБА_11. та ОСОБА_13 в частині дарування частин будинку.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 2 квітня 2008 року у задоволенні позову відмовлено за пропуском строку позовної давності.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 18 вересня 2008 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним договір дарування будинку від 23 грудня 2000 року, укладений між ОСОБА_11. та ОСОБА_13 в частині дарування частин будинку. Визнано заОСОБА_12., ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4 право власності на частини будинку. Залишено у власності ОСОБА_13. частину будинку.

У поданій касаційній скарзіОСОБА_13. просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Бударіної Тетяни Арефіївни відхилити.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 18 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.