Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Григор'євої Л.І., Барсукової В.М.

Балюка М.І., Данчука В.Г., -

розглянувши вщ судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Львівської області від 23 жовтня 2008 року,

У січні 2001 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що його батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до дня смерті проживали в будинку АДРЕСА_1. У 1982-1983 роках батьки померли. Спадкоємцями їхнього майна були він та його сестра ОСОБА_4 Вказував, що він прийняв спадщин, оскільки після смерті батьків користувався будинком, працював по господарству як і сестра ОСОБА_4 Однак у 2000 році після смерті сестри він дізнався, що вона оформила спадщину тільки на себе. Просив визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 6 травня 1986 року, видане на ім'я ОСОБА_4 Пустомитівською державною нотаріальною конторою Львівської області на будинок АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на 1/2 частину цього будинку.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 8 лютого 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 23 жовтня 2008 року рішення районного суду скасовано, позов задоволено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності подружжю ОСОБА_5 і ОСОБА_3 - батькам ОСОБА_1 та ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_3

Спадкоємцями першої черги за законом після їх смерті були син ОСОБА_1, який на час відкриття спадщини проживав у місті Львові та дочка ОСОБА_4, яка постійно проживала з батьками у спірному будинку.

Судом також встановлено, що 6 травня 1986 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право власності на спірний жилий будинок в порядку спадкування за законом і зареєструвала на себе спірний будинок ( а.с. 21, 120 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла. Після смерті ОСОБА_4 належне їй майно успадкував її чоловік ОСОБА_6 ( а.с. 17, 18, 100, 101 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_4, не отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_6помер, заповівши 30 листопада 2000 року все своє майно ОСОБА_2 ( а.с. 110, 114, 115 т. 1).

Вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР після смерті батьків спадщину прийняла лише ОСОБА_4, а ОСОБА_1 її не прийняв, оскільки фактично не вступив в управління або володіння спадковим майном і не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу її відкриття ( а.с. 64 т. 1).

Висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону і матеріалам справи та ґрунтується на доказах, досліджених судом, яким суд дав оцінку у їх сукупності.

При цьому суд правильно вказав, що періодичні приїзди ОСОБА_1 після смерті батьків на свята та вихідні дні в гості до сестри і отримання ним від сестри продуктів харчування не є доказом факту прийняття ним спадщини, в той час як доказів його вступу в володіння та управління спадковим майном протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини по справі не надано.

Виходячи із встановлених обставин та враховуючи, що протягом тривалого часу як з моменту відкриття спадщини та і з моменту оформлення сестрою спадщини ОСОБА_1 не звертався за захистом своїх прав, суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову йому в позові.

Скасувавши рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про задоволення позову ОСОБА_1

За таких обставин, враховуючи, що апеляційним судом скасоване судове рішення, ухвалене згідно із законом, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 23 жовтня 2008 року скасувати, залишити в силі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 8 лютого 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.