Колегія суддів Судової палати у

цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів до Київської міської ради, третя особа - ОСОБА_1, про визнання незаконним та скасування рішення,

Заступник прокурора м. Києва звернувся до суду із зазначеним позовом в інтересах Державного комітету України із земельних ресурсів та просив визнати незаконним і скасувати пункти 4, 6 та 7 рішення Київської міської ради від 1 жовтня 2007 року № 595/3429"Про передачу громадянці ОСОБА_1. у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул.АДРЕСА_1

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 31 липня 2008 року провадження в справі закрито у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2008 року ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 31 липня 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі заступника прокурора м. Києва ставиться питання про скасування ухвал судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження в справі, суди виходили із того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та є адміністративним спором.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Виходячи з норм ч. 1 ст. 374 ЦК України, чч. 1,5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 18 Закону України"Про столицю України -місто-герой Київ", власником землі у м. Києві є територіальна громада, правоможності щодо володіння, користування та розпорядження якою від її імені та в інтересах здійснює Київська міська рада як орган місцевого самоврядування.

Статтею 9 ЗК України передбачено, що до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилученні земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом; викуп земельних ділянок для суспільних потреб міста; припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом; прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; встановлення та зміна меж сіл, селищ, районів у містах; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства; інформування населення щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок; внесення у встановленому порядку пропозицій до Верховної Ради України щодо встановлення та зміни меж міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. При цьому, як випливає зі змісту зазначеної статті, міська рада має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Таким чином, при прийнятті рішення про надання у власність ОСОБА_1. земельної ділянки Київська міська рада діяла як власник землі.

З наведеного слід зробити висновок, що при здійсненні повноважень власника землі рада є не суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито в п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, а є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею.

При визначенні процесуального положення сторін та ухваленні рішення судами не з'ясовано належним чином зміст і характер правовідносин, що виникли, і не враховано, що цивільні процесуальні правовідносини можуть виникнути тільки між носіями цивільних процесуальних прав і обов'язків у цивільному процесі, сторонами в якому є особи (позивачі, відповідачі), матеріально-правовий спір, між якими є предметом розгляду і вирішення судом ( ст. 30ЦПК України).

Визначивши позивачем Державний комітет із земельних ресурсів України, суд не з'ясував, яке його суб'єктивне право чи охоронювані інтереси порушенні рішенням Київської міської ради, ураховуючи, що відповідно до ст.9 ЗК України Київській міській раді належить право розпоряджатися землею, що є у власності територіальної громади, а Державний комітет України із земельних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, до повноважень якого віднесено організаційні і контрольні функції при реалізації державної політики в галузі земельних ресурсів (ст. 15 ЗК України, постанова Кабінету Міністрів України від 9 березня 2008 року № 224 "Про затвердження Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів").

За таких підстав ухвали судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасування із направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви та розгляду її в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 31 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2008 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для прийняття позовної заяви та розгляду її в порядку цивільного судочинства.

Ухвала оскарженню не підлягає.