У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2009 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі :
головуючого
Гнатенка А.В.,
суддів:
Балюка М.І., Барсукової
В.М.,
Григор'євої Л.І., Луспеника Д.Д.,
розглянувши справу за заявою ОСОБА_1 про видачу виконавчого документа за рішенням третейського суду,
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 серпня 2008 року заяву ОСОБА_1задоволено. Зобов'язано видати заявнику виконавчий документ для виконання рішення постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації"Принцип" від 14 липня 2008 року в справі про визнання права власності за ОСОБА_1. на земельну ділянку площею 2,6893 га, яка знаходиться на території Лучицької сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою в.о. Новгород-Волинського міжрайонного прокурора подав апеляційну скаргу.
Ухвалою судді апеляційного суду Житомирської області від 16 жовтня 2008 року апеляційну скаргу повернуто заявнику.
У касаційній скарзі Новоград-Волинського міжрайонного прокурора ставиться питання про скасування ухвали судді суду апеляційної інстанції та направлення справи до апеляційного суду для вирішення питання про прийняття та розгляд поданої апеляційної скарги, у зв'язку з порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги в.о. Новгород-Волинського міжрайонного прокурора на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 серпня 2008 року, суддя апеляційного суду виходив із того, що оскаржувана ухвала відповідно до вимог ст. 293 ЦПК України не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 14 липня 2008 року постійно діючим третейським судом при юридичній корпорації "Принцип" винесено рішення у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 35 000 грн., відповідно до якого затверджено мирову угоду між сторонами та визнано право власності на земельну ділянку розміром 2,6893 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1824083200:01:000:0186, розташовану на території Лучицької сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області за ОСОБА_1.
Третейський суд вирішив питання про відчуження земельної ділянки у порушення положень пп. б п. 15 Перехідних положень Земельного Кодексу України (2768-14) , відповідно до яких, до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна їх цільового призначення, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та незаконно поклав обов'язок вчинення певних дій на Новоград-Волинський відділ земельних ресурсів та Новоград-Волинський відділ Житомирської регіональної філії центру ДЗК при державному комітеті України по земельних ресурсах, які не є сторонами спору, що розглядався в третейському суді.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 45 ЦПК України, прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому ЦПК та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.
Крім того, відповідно до вимог п. 4 ч. 6 ст. 56 Закону України "Про третейські суди" компетентний суд відмовляє у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо рішення третейського суду прийнято в спорі, не передбаченому третейською угодою або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди.
Відповідно до Закону України "Про третейські суди" (1701-15) третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Враховуючи положення ст. ст. 55, 64, 124 Конституції України, аналізуючи зміст Закону України "Про третейські суди" (1701-15) та ст. 17 ЦПК України третейський суд як недержавний орган за цим Законом має повноваження вирішення спорів лише тих сторін, якими укладено угоду (прийнято рішення) про передачу спору на розгляд третейського суду, і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких, крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов'язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії.
Виходячи з принципу верховенства права, положень ст. ст. 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень ст. ст. 3, 15 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4 ЦПК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав і інтересів, у тому числі шляхом оскарження дій і рішень.
Таким чином, ураховуючи зазначені положення та принцип добровільності утворення третейського суду, обов'язковість рішення третейського суду лише для сторін третейської угоди, положення ст. 51 Закону України "Про третейські суди" щодо неможливості оскарження рішення третейського суду (крім випадків, передбачених у ч. 3 цієї норми) поширюється лише на сторін третейської угоди і не може поширюватись на інших осіб, які не є учасниками третейської угоди і третейського розгляду, права і інтереси яких порушено рішенням третейського суду, прийнятим з перевищенням наданих йому повноважень та поза межами його компетенції (ст. 27 Закону України "Про третейські суди").
За таких обставин ухвала судді суду апеляційної інстанції про відмову у прийняття поданої в.о. Новоград-Волинського міжрайонного прокурора апеляційної скарги на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 серпня 2008 року, якою заяву ОСОБА_1про видачу виконавчого листва задоволено та зобов'язано видати заявнику виконавчий документ для виконання вищезазначеного рішення третейського суду про визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 2,6893 га, яка знаходиться на території Лучицької сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, оскільки вона є незаконною та безпосередньо порушує інтереси держави, тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Новоград - Волинського міжрайонного прокурора задовольнити.
Ухвалу судді апеляційного суду Житомирської області від 16 жовтня 2008 року скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко Судді: М.І. Балюк В.М.Барсукова Л.І.Григор'єва Д.Д. Луспеник