Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Лінійного відділу в метрополітені Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У листопаді 2006 року ОСОБА_1. звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 2 серпня 2006 року він із своїм братом, ОСОБА_3., поверталися з роботи. На станції метро "Московський проспект", що у м. Харкові, вони побачили, що працівник міліції, ОСОБА_4., бив ОСОБА_2. Позивач разом з братом зробили спробу завадити продовженню таких дій. У цей час пролунало декілька пострілів, які здійснив ОСОБА_4. у ОСОБА_2. Позивач з братом кинулися до працівника міліції, щоб відібрати зброю, але останній вистрелив спочатку у брата позивача ОСОБА_1., а потім у самого позивача ОСОБА_1.. Після чого ОСОБА_4. утік з місця пригоди, а згодом покінчив життя самогубством. ОСОБА_1. було поранено, а ОСОБА_2. та брата ОСОБА_1. - убито. По факту Харківським міжрайонним транспортним прокурором було порушено кримінальну справу, яка була закрита на підставі пункту 8 статті 6 КПК України, у зв'язку зі смертю обвинуваченого. У ході досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_4. винний у скоєнні злочинів, передбачених частиною першою статті 115 КК України та пунктами 1, 5, 8, 13 частини другої статті 115 КК України. Згодом з'ясувалося, що ОСОБА_4., який заподіяв шкоди позивачу, з 2002 року перебував на посаді міліціонера батальйону № 2 ХМУ УМВС України в Харківській області. 2 серпня 2006 року він заступив на службу по охороні ДП "Харківський метрополітен". Згідно розстановки нарядів на 2 серпня 2006 року ОСОБА_4. зобов'язаний був нести службу по охороні метрополітену на станції метро "Ботанічний сад". Однак він відхилився від заданого маршруту та прибув на станцію метро "Московський проспект", що у м. Харкові, де, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, застрелив із табельної зброї ОСОБА_2. та брата позивача, а самого позивача тяжко поранив. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1. просив задовольнити його позовні вимоги та стягнути з ГУ МВС України в Харківській області та Лінійного відділу в метрополітені ГУ МВС України в Харківській області 144 тис. грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 350 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 січня 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто з ГУ МВС України в Харківській області на користь ОСОБА_1. за період з 2 серпня 2006 року по 15 січня 2007 року 2 075 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 350 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ГУ МВС України в Харківській області на користь ОСОБА_1. відшкодування втрати заробітної плати у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої в Україні, по 400 грн. щомісячно, починаючи з 16 січня 2007 року і до зміни стану здоров'я ОСОБА_1. та матеріального становища сторін з коригуванням цієї суми в залежності від змін розміру встановленої в державі мінімальної заробітної плати. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2007 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 січня 2007 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що працівник міліції ОСОБА_4., завдав шкоди позивачу не при виконанні ним службових обов'язків з охорони метрополітену. Оскільки шкоди завдано працівником не при виконанні своїх службових обов'язків, то юридична особа, з якою винний знаходився у трудових (службових) відносинах, не несе за нього відповідальності.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Права, обов'язки та відповідальність осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) , визначається порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Установлено, що наказом начальника ХМУ УМВС У в Харківській області від 12 лютого 2002 року № 8 л/с ОСОБА_4. призначений на посаду міліціонера батальйону міліції № 2 відділу охорони Харківського метрополітену ХМУ УМВСУ в Харківській області.

Трудовим розпорядком передбачено, що працівник міліції прибуває на службу і отримує особисту зброю у присутності командувача ротою, його заступника та чергового. Після цього проводиться розстановка нарядів, згідно яких працівникам міліції, які заступають на службу по охороні громадського порядку, визначається місце несення ними служби.

З моменту отримання наряду про місце несення служби і до закінчення несення служби працівник міліції вважається таким, що приступив до виконання і виконує свої службові обов'язки.

Вчинення злочину особою, яка приступила до виконання своїх службових обов'язків, є злочином вчиненим працівником юридичної особи під час виконання своїх службових обов'язків.

Установлено, що працівник міліції ОСОБА_4. 2 серпня 2006 року близько 18 год. 30 хв. з'явився на розстановку нарядів для несення служби по охороні громадського порядку. У зазначений час він отримав особисту табельну зброю, пістолет "Макаров" № УХ 4737 - 77 г., шістнадцять 9 мм набоїв та два магазина, після чого він прибув на станцію метро "Московський проспект", що у м. Харкові, де і скоїв злочин із застосуванням табельної зброї.

Злочин, вчинений ОСОБА_4., є злочином, який вчинено останнім під час виконання ним своїх службових обов'язків.

ОСОБА_4. перебував на посаді міліціонера батальйону міліції № 2 відділу охорони Харківського метрополітену ХМУ УМВСУ в Харківській області. Законом України "Про міліцію" (565-12) передбачено, що міліція в Україні - це державний озброєний орган державної виконавчої влади, а працівники міліції є представниками державного органу виконавчої влади.

Особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, є службовими особами (Примітка 1 до статті 364 КК України).

Оскільки працівник міліції ОСОБА_4. був службовою особою державного органу виконавчої влади і під час виконання своїх службових обов'язків виконував функції представника влади, то за шкоду, спричинену ним ОСОБА_1., відповідальність повинна нести держава.

Однак, правовою основою діяльності міліції є Конституція України (254к/96-ВР) , Закон України "Про міліцію" (565-12) та інші законодавчі акти України.

Частиною другою статті 25 Закону України "Про міліцію" обов'язок по відшкодуванню завданих матеріальних збитків громадянину, права і законні інтереси якого порушено працівником міліції, покладено на міліцію.

Тому за шкоду, завдану неправомірними діями працівника міліції, відповідальність несе міліція.

Крім того, кожна особа має право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що саме на ГУ МВС України в Харківській області покладається обов'язок по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди потерпілому, завданої злочинними діями їх службової особи при виконанні ним своїх службових обов'язків.

Згідно зі статтею 339 ЦПК України суд касаційної інстанції, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно з законом, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2007 року скасувати, залишивши в силі рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 січня 2007 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.