Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк" (далі - АКБ "ТАС-Комерцбанк") до ОСОБА_1, закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС-Капітал" (далі - ЗАТ "Страхова компанія "ТАС-Капітал") про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційними скаргами ОСОБА_1 та відкритого акціонерного товариства "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк") на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2008 року,

У серпні 2006 року АКБ "ТАС-Комерцбанк" (нині ВАТ "Сведбанк") звернувся в порядку ст.ст. 8, 124 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 509, 526, 527, 530, 533, 536, 549- 551, 610- 612, 624, 625, 1046- 1050, 1054, 1055 ЦК України до суду з позовом до ОСОБА_1. і ЗАТ "Страхова компанія "ТАС-Капітал" про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування своїх вимог позивач указував, що 13 січня 2003 року між сторонами було укладено кредитний договір № 1/л (далі - кредитний договір) по банківській платіжній картці, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 40 000 доларів США строком користування з 13 січня 2003 року до 13 січня 2006 року під 13 % річних, з графіком погашення відповідно до додатку, що є невід'ємною частиною кредитного договору. 18 вересня 2003 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1, якою внесено зміни до кредитного договору. Крім того, на забезпечення виконання умов кредитного договору 13 січня 2003 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк" і ЗАТ "Страхова компанія "ТАС-Капітал" було укладено договір про гарантійний депозит № 37 Г, а 22 січня 2003 року - договір застави майнових прав. Оскільки позичальник не погашає кредит та не сплачує відсотків за користування грошима, позивач просив стягнути з ОСОБА_1. заборгованість із виплат з урахуванням передбачених кредитним договором штрафних санкцій.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2007 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2008 року, позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь АКБ "ТАС-Комерцбанк" 184 850 гривень 20 копійок заборгованості за кредитом, 66 054 гривні заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, 47 116 гривень 50 копійок пені за несвоєчасне погашення кредиту, 17 069 гривень пені за несвоєчасну сплату відсотків, 1 700 гривень витрат на оплату судового збору та 30 гривень витрат на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 316 819 гривень 70 копійок.

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

У касаційній скарзі ВАТ "Сведбанк" просить змінити ухвалені судові рішення в частині відмови в стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитом з 1 вересня 2006 року до 28 лютого 2007 року та стягнути з ОСОБА_1. на користь банку 5 409 доларів США, що еквівалентно 27 315 гривням 45 копійкам, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 264 ЦК України.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд, з висновками якого погодилася й апеляційна інстанція, обгрунтовано виходив із того, що між сторонами був укладений кредитний договір, у порушення умов якого відповідач наданий кредит не погашає та не сплачує відсотків за користування ним, а тому заборгованість за кредитом, відсотки за користування коштами й пеня, передбачені договором, підлягають стягненню з ОСОБА_1. на користь позивача.

Оскільки доводи касаційних скарг про порушення судами норм матеріального та процесуального права не ґрунтуються на матеріалах справи, зводяться до іншої оцінки встановлених судами правовідносин, а оскаржувані рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, то передбачених ст. 338 ЦПК України підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_1 і відкритого акціонерного товариства "Сведбанк" відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.