Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Рецебуринський Ю.Й., Штульман І.В.,

секретар судового засідання: Іванова Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Центральний госпіталь Міністерства внутрішніх справ України про поновлення на публічній службі, -

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування наказу МВС від 09.07.2013р. № 604 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ; поновлення на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника гінекологічного відділення Центрального госпіталю МВС - лікаря; стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. Просив поновити строк звернення до суду.

Ухвалою окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2014 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 р., відмовлено в задоволенні клопотання МВС про залишення позовної заяви без розгляду. Визнано причини пропуску строку звернення позивача до суду поважними.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про залишення позову без розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді начальника гінекологічного відділення Центрального госпіталю МВС - лікаря у званні майора (т. 1, а.с. 164).

Наказом МВС від 14.06.2013р. № 972 (т. 1, а.с. 157-159) за порушення службової дисципліни, неналежне виконання посадової інструкції та положення про гінекологічне відділення, невиконання вимог статті 49, 68 Конституції України, статті 8 Основ законодавства України про охорону здоров'я, затверджених Законом України від 19.11.1992 р. № 2801-ХІІ (2801-12) , статті 22 Закону України "Про міліцію", пунктів 7.3, 7.5, 7.8 Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС від 22.02.2012 р. № 155 (z0628-12) , Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 р. № 382 (382-91-п) , статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, що виразилося у спонуканні громадян та отримання від них незаконної грошової винагороди за виконання своїх обов'язків (надання медичної допомоги), ОСОБА_4, начальника гінекологічного відділення Центрального госпіталю МВС, звільнено з органів внутрішніх справ.

На виконання вищевказаного наказу, наказом МВС по апарату Міністерства від 09.07.2013 р. № 604 о/с (т.1, а.с. 165) позивача звільнено зі служби у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

В ході розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та визнаючи поважними причини пропуску строку звернення до суду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише 17.07.2013 р., 16.08.2013 р. позивач звернувся з аналогічним позовом до Печерського районного суду м. Києва, ухвалою цього суду від 19.08.2013 р. відмовлено у відкритті провадження.

З такими висновками судів колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують та є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, позивачем вчинялись дії спрямовані на захист своїх прав в судовому порядку, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про поновлення строку звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлені обставини справи та ухвалені рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а ухвалу окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2014 р., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 р. у даній справі - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .