Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Григор'євої Л.І., Барсукової В.М.,

Балюка М.І., Данчука В.Г., -

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 треті особи: приватний нотаріус Білоконь Світлана Іванівна, державний нотаріус Дудкіна Надія Володимирівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та витребування земельної ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2008 року,

У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що після смерті матері, ОСОБА_4 у порядку спадкування одержала право власності на земельну частку (пай) площею 3,07 умовних кадастрових гектарів із земель, що належали колективному сільськогосподарському підприємству "Агрофірма "Рубежівська" (далі - КСП "Агрофірма "Рубежанська") без визначення цієї частки в натурі (на місцевості). Згодом їй було виділено три земельні ділянки: земельну ділянку площею 1, 9340 га на території Бучанської селищної ради, інші - на території Гореничської та Михайлівсько-Рубежівської сільських рад. Зазначала, що 4 березня 2005 року вона видала на ім'я ОСОБА_2 доручення, яким уповноважила бути її представником із питань, пов'язаних з отриманням державного акта на право власності на земельну ділянку, яка розташована на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради. Однак їй стало відомо про те, що ОСОБА_2 26 грудня 2005 року продав належну їй земельну ділянку площею 1,9340 га, яка розташована на території Бучанської селищної ради. Просила визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 і ОСОБА_3 26 грудня 2006 року, та витребувати в ОСОБА_3 спірну земельну ділянку.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 серпня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2008 року, позов задоволено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 4 березня 2005 року після смерті матері, ОСОБА_4, позивачка отримала право на земельну частку (пай), що перебувала в колективній власності КСП "Агрофірма "Рубежівська", площею 3,07 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка належала її матері на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН № 372510, виданого Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 22 серпня 2000 року відповідно до рішення Києво-Святошинської державної адміністрації від 30 березня 2000 року № 147, зареєстрованого 29 серпня 2000 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 183. Вартість земельної ділянки (паю) становила 33 802 грн. 54 коп.

Отримавши право на земельну частку (пай) із земель, що перебували в колективній власності КСП "Агрофірма "Рубежівська", позивачка 4 березня 2005 року видала ОСОБА_2 довіреність, посвідчену нотаріусом, якою уповноважила останнього бути її представником в усіх установах, підприємствах та організаціях з усіх питань, пов'язаних з отриманням державного акта на право власності на земельну ділянку та зміною цільового призначення земельної ділянки площею 3,07 умовних кадастрових гектарів, яка належить їй на підставі сертифіката серії РН № 372510, після чого продати її за ціною та на умовах на свій розсуд, для чого надала йому всі необхідні для цього повноваження, у тому числі підписувати договір купівлі-продажу земельної ділянки, отримувати належні їй гроші тощо.

На підставі цієї довіреності ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, що розташована на території Бучанської селищної ради Київської області, за кадастровим номером 3210945300:01:128:0123 площею 1, 9340 га, призначену для ведення особистого селянського господарства із земель, що перебували в колективній власності КСП "Агрофірма "Рубежівська", цільове призначення яких - товарне сільськогосподарське виробництво.

Отримавши зазначений державний акт, на підставі довіреності від 4 березня 2005 року ОСОБА_2 26 грудня 2005 від імені ОСОБА_1 продав указану земельну ділянку ОСОБА_3 за 34 062 грн. при ринковій вартості 34 061 грн. 14 коп. та нормативній оцінці 11 278 грн. ( а.с. 27 т. 1).

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із факту перевищення ОСОБА_2 наданих йому повноважень, оскільки згідно з довіреністю від 4 березня 2005 року об'єктом продажу повинна бути земельна ділянка, що розташована на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради, у той час як ним за оспорюваним договором продана земельна ділянка, що розташована на території Бучанської селищної ради.

Проте з такими висновками судових інстанцій не можна погодитись, оскільки до них суди дійшли з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні дії.

Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту наданого йому доручення (ч. 1 ст. 1004 ЦК України).

Згідно зі ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як установлено судами, на підставі виданої ОСОБА_1 довіреності від 4 березня 2005 року в процесі реалізації її права на отримання в натурі земельної частки (паю) площею 3,07 умовних кадастрових гектарів із земель, що належали КСП "Агрофірма "Рубежівська", ОСОБА_2 вчиняв цілий ряд дій від імені ОСОБА_1 щодо спірної земельної ділянки: звертався до відповідних органів із метою отримання державного акта на право власності на цю земельну ділянку зі зміною її цільового призначення, замовляв та отримував довідки, технічну документацію, експертні висновки про оцінку й вартість земельної ділянки, про зміну цільового призначення земельної ділянки тощо - і лише насамкінець уклав від її імені договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки.

Дійшовши висновку про те, що ОСОБА_1 уповноважувала ОСОБА_2 на вчинення дій із приводу приватизації та відчуження лише однієї з трьох належних їй на підставі сертифіката земельних ділянок, що розташована в адміністративних межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради, суд не дав оцінки тій обставині, що у виданій позивачкою довіреності вказана вся площа земельної ділянки - 3, 07 га, зазначена в сертифікаті як земля КСП "Агрофірма "Рубежівська", що розташоване в с. Михайлівсько-Рубежівськ, а не будь-яка її частина.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, позивачка, посилаючись на те, що довіреністю від 4 березня 2005 року не надавала ОСОБА_2 повноважень на вчинення будь-яких дій щодо спірної земельної ділянки, не оспорюючи при цьому вищезазначені вчинені ним інші дії та прийняті на підставі звернень ОСОБА_2 рішення відповідних органів стосовно спірної ділянки, оспорює лише правочин купівлі-продажу цієї ділянки, укладений у результаті всіх попередніх дій повіреного.

Зазначені обставини залишені поза увагою й оцінкою суду, хоча мають суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки з'ясування питання щодо змісту домовленості сторін стосується оцінки дій повіреного довірителем та їх схвалення чи несхвалення з настанням відповідних наслідків.

Крім того, дійшовши висновку про те, що ОСОБА_1 отримані кошти за розпискою від 20 березня 2007 року не за спірну, а за інші земельні ділянки, суд не послався на докази, на підставі яких установив факт їх продажу, і не перевірив доводів ОСОБА_2, що на інші земельні ділянки ним не отримувались державні акти та не здійснювався їх продаж, ураховуючи те, що 3 жовтня 2006 року ОСОБА_1 скасувала видану йому довіреність (а.с. 6, 144).

Таким чином, ураховуючи те, що судами неповно встановлені дійсні обставини справи, характер правовідносин сторін та підстави їх розрахунків, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2008 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Ірпінського міського суду Київської області.

Ухвала оскарженню не підлягає.